Чи потрібен дитячий садок дитині?

[Перлинка]

Особисто я мінусів ще не знайшла для себе. Крім тих, що рано вставати треба :hhh:

Ми не встаємо рано,йдемо до садочка коли вийде.Переважно на 11чи 12 год і до 17 00.
Для мене важливим фактором є те ,що дітям там подобається.Я щоранку запитую чи хочуть йти ,і щовечора чи їм там сподобалось.Ну в малої іноді буває поганий настрій там якийсь мультик хоче додивитись,то може погедзитись на 5 хв,але я виключаю телевізор і все ок.просто при зборах можуть бути інші казуси не та шапка,чи рукавиці не такі,але виходять з дому радо .

Недавно вони садочок не відвідували через застуду,і чоловік зранку з доцею пішли в поліклініку,то малий дуже розстроївся ,що його лишили,думав в садок забули взяти.
Я також не можу дати своїм дітям того що дає садок.
Ну а якщо Руженкиного чоловіка виховували згідно його теорії ,то результат відомий.

Я в садочок практично не ходила, але не маю про нього поганих спогадів,окрім того ,що хлопчика що сидів поряд зі мною заставляли їсти його ж ригачку,і що я майже ніколи не спала в сонний час і так важко і довго було той час перечекати,а як починала з кимось шептатись ,то сварились.
Так от не знаю хто з мене виріс чи лідер чи бунтар,але дисципліні і загальноприйнятим правилам мені з дитинства і до цього часу важко коритись.Думаю,що то не є дуже добре.

[Перлинка]

І от зараз, коли молодший забирає з садка старшу, то його з групи витягнути нереально. Бо там є такі машинки, яких в нас нема. Ну і крім того там колектив хлопців. як не як ;-) . Не раз вечором по пів години його віддираю від тих старших колєгів :hhh: . Вони починають гратися і дитині вже начхати, шо мама каже, шо йде без нього додому. Тобто в нас адаптація починається вже запів року до садка :hhh:

У нас було так само,мені і в голову не приходило віддавати його в 1,8 міс в садочок.Але влітку ми часто разом приводили сестричку,поки няня вдома прибирала ,дітки якраз гуляли на вулиці ,йому там так подобалось,аж пищав ,ну і як в групу попадали та ж історя,всі вихователі в один голос казали,що з осені можна давати ,бо то садіковська дитина,з тих що дуже швидко адаптовуються і люблять садок.
З доцею так не було в садок ми йшли з двох заходів в 2,і 2 міс а вдруге майже в 3 роки.

[pan_kotskyy]

окрім того ,що хлопчика що сидів поряд зі мною заставляли їсти його ж ригачку

:extesi: це вихователі заставляли???? :ugeek: повбивала б

[Перлинка]

Мені тоді було десь 3 роки,спогади дуже розмиті,памятаю так сяк групу,спальню,площадку,туалет,прищаву виховательку.Памятаю ,що була добра і ми її любили,хто його заставляв не памятаю,напевно нянічка.

[мешканка]

Я в садочок не ходила, тому своїх дітей по-любе буду давати в садочок.
По-перше: мені було страшенно нудно в середовищі постійних дорослих. Жили ми в своєму будинку-відповідно ходити гуляти в парк чи на дитячу площадку не ходили. Через хату-був садочок і я весь час дивилась, як там дітки гуляють, як граються і дуже сильно хотіла до них.
По-друге: Мені було дуже важко звикнути до шкільного життя, хоча в мене мама й вчитель і намагалась дати мені всі потрібні навики для школи, але в саме дитяче середовище я вливалась дуже важко. Важко було навчитись ділитись, навчитись чути інших дітей, робити те, що від мене вимагали, працювати в колективі. Здобувати нових друзів.
По-третє: Бачу, як моя дитина "нудиться" вдома, бо я не можу влаштувати їй "парк розваг" і постійно її чимось займати.
По-четверте: Думаю всі названі "недоліки" садочка можна перенести в "плюси", якщо подивитись з іншого боку.

[mala-karta]

мешканка, я ходила і в садочок, і в школу.
Але вливатися в колектив мені завжди було важко.

До цього часу я не люблю колективу і дуже швидко втомлююсь від спілкування.



Так що, тут, думаю, справа зовсім не в садочку чи в школі.

[mala-karta]

літом мене (та і мабуть, як і всіх) відвозили в село.

Ми там гралися в тааакі ігри, такого всякого видумували - любий садочок сховається.
І група в нас була дуже різновікова, часто були і 10-ти річні і 2-річні.

І, чесно, таке спілкування, на мою думку, дає значно більше. І свободи тоді значно більше - надоїло? - йдеш геть.

[mala-karta]

я не вважаю садочки якимсь страшним злом, але переконана, що садочок - це зовсім не те, до чого треба прагнути.

Ось Перлинка розказувала за свого сина. Ну він чого хотів? В садочок? Чи гратися з дітками?
Трохи є різниця, правда?

Садочок - це штучне середовище. Не сперечаюся, часто він здається найкращим виходом, але звсім не вважаю його чимсь дуже хорошим.

[Marta]

Я погоджуюсь з дівчатами, котрі за садочок.
І що садочок не мамі, а дитині теж потрібен.
Повторюся- це підготовка до школи, не в плані навчання, хоча теж дитина вчиться того, що є режим, є урок, є час для розваг, для сну, т.д. А ще в плані самого перебування в коликтиві таких самих, як ти. В школі вже набагато легше потім.
Я дивлюся по своїй Лізі- я з нею і гуляю, і воджу на розвиваючі заняття 2 рази в тиждень, і граюся, але вона так хоче до діток!
Часом ми гуляємо, і нікого нема- вона не знає, до чого вчепитися, їй цікаво зі мною, проте коли з"являються діти- її радощам немає меж!
І от коли ходимо на плейгрупу чи на ті самі заняття- то підходячи до того місця, вона вже впізнає його, знає, що зараз будуть дітки- то ви би бачили, як вона хлопає в долоні і кричить "Ура!"))))
Тому садочок буде їй в радість, я впевнена.
А ще коли садочок біля дому, і всі переважно з дому ходять туди- вони створюють свої компанії, знають один одного, потім ще разом дружать і гуляють в дворі, потім багато з садочка попадає в школу одну, або навіть в один клас....То там вже знайомі, адаптація проходить набагато легше вже з ДРУЗЯМИ. Адже в садочку з"являються перші друзі, перше захоплення, та й цікаво- певна програма, не кожна мама, заклопотана стіркою-варкою буде приділяти так багато розвитку дитини.
Вони вчать віршики, беруть участь в перших ранках.
А те, що в дитині треба виховувати особистість- так, звичайно, треба! проте, в колективі вона й виховується, і я б не сказала, що колективізм вбиває особистість- навпаки, може розкрити.
І лідери теж проявляють себе в колективі.
І людям, які в тому колективі можуть жити і проявляти себе, вчаться вистроювати відносини, вчаться навіть того самого режиму - набагато легше в житті, бо все одно під режим потрібно буде підстроюватись- і в школі, і в університеті, і на роботі,....
Якщо виховуєш неординарну людину, яка не підпорядковується ніяким режимам- виховуєш в кінцевому результаті невротика, бо їм дуже важко жити в цьому світі. Я не рахую геніїв, яким все-одно що там, вони в своїй живуть реальності.
Так що я за садочки і за їх потрібність саме дитині.

[Перлинка]

літом мене (та і мабуть, як і всіх) відвозили в село.

Ми там гралися в тааакі ігри, такого всякого видумували - любий садочок сховається.
І група в нас була дуже різновікова, часто були і 10-ти річні і 2-річні.

І, чесно, таке спілкування, на мою думку, дає значно більше. І свободи тоді значно більше - надоїло? - йдеш геть.

Я село ні одне ні друге не любила, всі мої друзі були в місті,більшість з них ходили в садок,або в школу(молодші класи) і мені було дуже скучно чекати на них,коли ж вони повернуться.Мене з садочка забрали,бо я там стала часто хворіти і батькам то надоїло,тато їздив на заробітки вахтовим методом,мама ходила в три зміни на роботу,були ще досить старші брати,тому вони змогли якось викрутитись без садочка.