А де зараз Ваше перше кохання?

[happymami]

Всі мої кохання, крім одного є в мене Вконтактах, Однокласниках, тощо . Общім - на зв*язку. Як не самі кохання, то їх дружини :zybu: :zybu: :zybu:
А якшо серйозно, то це дуже цікава тема і я до неї ще обов*язково повернуся, коли буде час і настрій приємно ностальгувати. Бо писати троха багато

[Vika]

в Гамериці :) просто чудесний хлопчина . ото комусь пощастить :thumbsup:

[TanenRom]

а моє зі мною :)
Бо я так зрозуміла, що до чоловіка свого нікого по-справжньому і не кохала.

у мене аналогічно, перше кохання - то мій коханий чоловік :)

[LeeLoo]

A ja navitj ne znajy de vonu vsi :zybu:

[Перлинка]

Я не знаю,не знаю чи то можна тепер назвати коханням чи коханнями,якось ті слова тепер нікому з них не підходять.
Мені запамятались останні та передостанні стосунки перед заміжжям.

От той що передостанній молодий лікар невропатолог,живе досить близько від мене ,але відколи він одружився (рівно через рік після мене)я бачила його двічі випадково.Має синочка старшого на кілька місяців від моєї доці.Дружина також руда.Після того як ми розійшлись по його ініціативі,я сильно сильно страждала,але зовсім не довго,бо відразу ж зустріла іншого чоловіка в якого закохалась ще більше.А той надумав повернутись,тільки його поїзд вже тю-тю,от він ще десь рік ходив і просився назад,носив квіти,запрошував на побачення просто як товариш,тільки я вже писала що не вмію так дружити.Хоча досі у мене збереглись найтепліші спогади про нього та наш роман,він дуже класний ,добрий,терплячий,веселий,з чудовим почуттям гумору,з тих людей які вміють радіти життю ,дрібничкам,красиво проводити час з грошима чи без,з ним ніколи не було сумно .Але був один величезний недолік,який ці всі найкращі в ньому якості перекреслював жирною лінією.Безвідповідальність.Йому здається тоді було 28 ,жив за рахунок батьків,бо мав кілька годин прийому в день в якійсь лікарні ,за що отримував копійки,і це абсолютно його не бентежило.Звичайно що на крилах кохання на це закривалось очі.
Коли вже була заміжня,я тоді була в іншому місті,мені зателефонувала подруга і розповіла як вона випадково стала свідком його весілля,бо працювала поряд з РАГСОМ.І хоч мені давно здавлось що байдуже до нього,але щось защемило ,весь день ходила трішки прибита.Ще й подруга казала,що наречена схожа до мене,і в схожій сукні.
Щиро бажаю їм щастя!

Ну а за ним був той що перед чолвіком,то довга історія,яку я тут вже розповідала.Коли я вирішила вийти заміж,стосунки з ним не були остаточно вирішені,тобто я плакала,страждала за ним,чекала якоїсь визначенності з його боку.Надіслала йому смс ,в якій повідомила що мені запропонували вийти заміж.Він тут же зателефонував,і сказав :"Ну що ж ,якщо він хороша людина,то виходи ,я тебе розумію,що це важко так чекати ,поки такий ідіот як я оприділиться"Це була остання розмова.Через кілька місяців на мій ДН вночі він надіслав пусту смс.А потім не памятаю десь через рік (він жив в іншій країні і приїздив відносно не часто,не рахуючи періоду коли ми зустрічались)зайшов до подруги на роботу попитав про мене "нєвзначай" чи я щаслива.От і все...
Мені чесно кажучи дуже і дуже цікаво де він ,що з ним,як у нього справи?Але сама телефонувати ніколи не буду,бо вважаю це не те що зрадою,але якось не порядно і не гарно по відношенню до мого коханого.

[Shalimar]

сама телефонувати ніколи не буду,бо вважаю це не те що зрадою,але якось не порядно і не гарно по відношенню до мого коханого.

не поняла, что именно? вопрос, заданный подруге, счастлива ли Ты?.. чи шо? ))

[Перлинка]

сама телефонувати ніколи не буду,бо вважаю це не те що зрадою,але якось не порядно і не гарно по відношенню до мого коханого.

не поняла, что именно? вопрос, заданный подруге, счастлива ли Ты?.. чи шо? ))

Ні,це до того,що мені й досі дуже цікаво як у нього склалось життя,але з того часу я нічого про нього не знаю,бо він живе в Москві.Я знаю його друзів,які тут живуть,знаю де живуть батьки,сестра ,була у них в гостях.Але нікого з них також за цей час не зустрічала навіть випадково,ну і друзі його такі крутіки ,що я в таких колах не буваю.

Не раз з елементарної цікавості кортіло подзвонити,просто запитати як справи?Але не роблю цього,тому що думаю,що моєму чоловікові було б неприємно,дізнатися про це,а тайкома не хочу.

Ну і ще не хочу,щоб він щось собі надумав,що я там досі за ним сохну,бо це не так.Почуттів точно ніяких давним давно нема,хоч спогади залишились,бо стосунки були дуже яскраві було багато як приємного так і болісного.

[Marichka]

Мені Бог подарував гарне,чисте кохання.Зрозуміла,що зі мною щось не те:))) на 2-ий день після знайомства,мені тоді 19 років було.Одружились через 8 років,мусів закінчити навчання.Часом маю таке сильне до нього захоплення,як в період закоханості.Для себе розумію,що любов-це вільний вибір.Щодня обираю його як найдорожчу людину.Ціную,дякую Богові і молюся за нього.Знаю,що навіть тепер би захопилась якимось чоловіком,то це короткочасне,головне -не розвивати стосунків.Любов-це вільний вибір.Вибрала-люблю і несу певну відповідальність.Працюємо над добрими стосунками щодня...

[ЗІрка]

ой, я нині здибала своє перше кохання - шкільне, десь в 9 класі я за ним сохла до помутніння в кришталиках :omg: . високий блондин, красавчег... :grin: живе в нашому місті, має меншого трошки синочка та чомусь ховає від мене свій профіль ВКонтакті (2 я кидала запит, а він закрив сторінку і всьо)
не розумію :? в нас ніколи і стосунків не було, він був молодший на півтора року... так, дружили вряди годи, часом десь в компаніях здибалися. от цікаво, дівчата, чому чоловіки іноді такі перелякані?

[Nymydora]

ой, я нині здибала своє перше кохання - шкільне, десь в 9 класі я за ним сохла до помутніння в кришталиках :omg: . високий блондин, красавчег... :grin: живе в нашому місті, має меншого трошки синочка та чомусь ховає від мене свій профіль ВКонтакті (2 я кидала запит, а він закрив сторінку і всьо)
не розумію :? в нас ніколи і стосунків не було, він був молодший на півтора року... так, дружили вряди годи, часом десь в компаніях здибалися. от цікаво, дівчата, чому чоловіки іноді такі перелякані?

В переляканих чоловіків, певно, дружини дуже ревниві :niger: :niger: :niger:

А моє перше кохання (якщо не рахувати ще першішого, в другому класі ;-) ), десь тут, в Тернополі. Одружився, татком став. Певно щасливий, бо з великим захопленням (щирим!) про це розказував, коли випадково зустрілися. Але якось так він змінився... Весь флер, вся романтика із нього зникла. Треба придивлятися, щоб впізнати. (може і про мене так можна сказати, хз...)