Ulkanet написав:зазвичай таке спостерігається я неблагополучних сім'ях, де за дітьми ніхто не дивиться.
З такої логіки в нас неблагополучна сім'я

Бо малу почала водити з понеділка і вона йде з задоволенням :) Не плаче, каже мені "па-па" і йде гратися. МалІй 2 роки і 4 міс.
Так само і я, пішла в садок в рік і мама каже жодного разу не плакала. В мене чудова сім'я! З мамою стосунки прекрасні. Брат - найрідніша людина. Тата вже немає, але про нього спогади причудові. В мене було чудове дитинство! Дякуючи моїм батькам.
Тому не думаю, що причина в цьому!
Щодо оптимального віку для садочку: моя думка така, оптимально тоді, коли комфортно мамі і дитині. Я змучилась від декрету і спілкування лиш з дитиною і мамами в дворі. Хочу в колектив - працювати, розвиватися, приділяти час собі. Дитину до садочку почала готувати десь в 2 роки. Постійно розповідала, що прийде час і вона піде в садок, це місце, де збираються дітки і граються, їдять, сплять разом. Ходять на прогулянки, малюють, тощо. Що їй там буде весело і цікаво. А мама тим часом буде ходити на роботу. А ввечері буде її забирати і ми будемо разом гуляти, розповідати один одному що робили вдень і т.д. Вважаю це дуже необхідним. Ми часто проходили повз садок при прогулянках і я їй показувала і розповідала про нього. Ходили туди гуляти на майданчик влітку. Щоб вона трошки звикла. Ходили до нього на екскурсію. Я розповідала, що це садок, куди вона буде ходити. Питала чи подобається їй і т.д. Ми пішли з понеділка. Звечора сказала, що завтра ми підем в садок уперше. І вона погодилась. Зранку слухняно почистили зуби, вмилися, зробили зачиску, обрали наряд і пішли. Всю дорогу я розповідала, що і як вон будуть робити у садочку. Коли прийшли обійнялися, поцілувались. Вона сказала мені па-па і пішла в групу. Я пообіцяла, що незабаром заберу її. Так відбується кожного дня. Після садочку я озпитуюсь чи вона їла, чи чемно гралися з дітками, чи хтось здіток плакав, чи вона нікого не ображає. Вона з радістю йде в садок. Трошки розтроюється, коли забираю її, бо обожнює дітей і тягнеться до клективу.
Я вважаю, що в нас співпав момент, коли ми обоє готові до садочку. В рік мені було б страшно її віддати. Вона була не готова. Та й я теж.
Для кожної дитини вік індивідуальний. Як на мене.