Останній раз я писала в цій темі ще в травні минулого року, пора написати і про наш досвід)
Отже старшу малу я довго не годувала, всього 8 місяців, хоч дуже хотіла як подовше, але не мала тоді такої можливості, проблем з відлученням з нею не було. Меншу годувала до 2,3р., планувала до самовідлучення, але не склалось, цьому послужило декілька факторів - перше: дитина керувала мною, а не я нею - ще до 2-х років було все більш-менш, вдень вже не їла, тільки вночі 13кг. присмокчувались і товклись по мені

Було вже тепло, травень, засинала на обід на вулиці у візку без грудей. Я вже втішилась, що ще лиш забрати нічні годування з часом і все, ага.. Наївна.. Після 2-х років мою дитину як підмінили: допустим виходили ми на дит. майданчик, і не дай Бог хтось випадково брав її лопатку чи відерко, ніхто з дітей чи дорослих не мав права навіть на неї не так глянути, чи навіть просто щось запитати, вона як дика і перелякана бігла з криками до мене, задирала майку, їй було не важливе місце, вона просто таким чином хотіла заспокоїтись. За тих 2-3 години що ми гуляли, вона могла до мене отак підбігти 3-4 рази. Спочатку я була спокійна, не заперечувала такій поведінці, ставилась з розумінням, думала ну вік такий, пройде, старалась пояснювати, заспокоювати її без грудей, але нічого це не дало((
Тоді стало ще гірше: вона стала вже зовсім і повністю до мене прив'язаною - я не могла вийти ні в туалет, ні на кухню, вона могла "висіти" на циці кожні 30 хвилин, причому смоктати ще по 30-40хв. ЖОДНОЇ їжі окрім грудей не їла, нікого не признавала - ні тата, який час від часу приїжджав, ні бабусь, ні дідуся, нікого, тільки мама була цілодобово. Спали разом, я лише поверталась на інший бік, вона відразу ж присмокчувалась і вилазила зверху на мене

Короче ходила я як зомбі, не виспана, недовольна, зла, схудла на 9кг., жаліла чому я раніше її не відівчила. Це все тривало 3 місяці.
Ще один з факторів - так як циця була дуууже часто в роті, там звісно ж розмножувались бактерії, чищення не допомагало, і почали в нас дуже сильно портитись зубки
І от в один "прекрасний" момент, коли в мене вже всі соски були покусані, червоні, болючі, свербіли, шкіра на грудях лущилась, ніякі креми не допомагали, нічого не встигало загоюватись, почалась в мене депресія, опустились руки, я стала дуже нервова, жодного задовволення вже гв не приносило, лише біль і нерви. Заспокійливі не допомагали, вночі піднялась температура, я таки не витримала і намастила зранку груди настойкою полину. Після того мала один раз спробувала таким чином далі заспокоїтись, другий раз, зрозуміла що щось не так, "циця хілька" (циця гірка), і все - до вечора НАВІТЬ ні разу не пхинькнула, їла звичайну іжу, що мене дуже здивувало, підходила, гладила груди, казала "буба". 3 ночі підряд тільки вставала вночі попити водички, і далі засинала. На тому і закінчились мої муки)
Я роблю висновок, що СУТО моїй дитині тих 2-х років годування було предостатньо, вона могла вже спокійно обходитись без грудей, просто це вже стало її звичкою, і надіюсь що всі її психологічні потреби за цей час я достатньо задовільнила. Пройшло вже 7 місяців, я нарешті висипаюсь, дитина пішла в садок, стала набагато спокійніша, тягнеться до дітей, вже не така перелякана, тепер достатньо лиш обійняти і вислухати її, щоб заспокоїти.
Думаю, що наше відлучення пройшло досить безболісно і легко. Зараз думаю, що можливо, якби вона так часто тих 3 місяці не висіла на грудях, а хоча б їла вночі по 15-20 хвилин, то ще можливо б досі її годувала, і розумію, що той період "висіння" міг би з часом пройти, можна було перетерпіти. але значить так мало бути і я рада.
Особисто я притримуюсь думки, що гв має приносити не лише користь дитині, але й задоволення від процесу і комфорт мамі (мені ж це приносило лише сильні больові відчуття, і в результаті все вилилось в депресію), сенс передавати разом з молоком дитині свої негативні емоції? Кожна мама сама ітуїтивно відчуває, як буде краще її дитині, чи варто перечекати такі періоди "висіння", чи завершувати, адже щаслива мама - щаслива дитина.
Бажаю всім мамочкам терпіння, а діткам поступового і спокійного відлучення!