mari » 13 жовтня 2013, 13:45
Як сумно. Як шкода. Співчуваю.Бажаю батькам віри і витривалості!
Захоплююсь тими хто помагав і шукав і старався. Як тільки побачила репортаж-я вже відчула що хлопчика вже не має, чомусь...
Нещодавно приїхала з навчання по втратам, там так і казала що це найважче чим би психотрапевт не займався, це працювати з втратами. Навіть з насильством легше працювати бо є надія. А тут... Все.. Все закінчилось і ти маєш бути підтримкою для людини , а вона пройти всю "петлю втрати". І це довго і боляче. а ти хочеш щоб її не боліло. А так не буває. Словом всі 4 дні в Ужгороді говорила майже я. Пройшла курс сильної особистої психотерапії і втрат. Отак. Якщо кому треба- я вже готова вас почути.
В основному останнім часом я працюю не за сввоїм бажанням з втратою дітей після родів, і старших, чомусь останній рік це вже 4 випадки................
Одна з самих сумних історій і запамятовувальних яку розбирала, сталась після хрестин моєї знайомої. Коли після незрозумілої висипки порадили мамі змастити місця фукорцином, мама змастила дитину всю- дитина померла від анафілактичного шоку. І все...
Отак- на щастя.ґ пройшов час- тепер вона народила знову. Але час насправді не зовсім лікує рани.
тому психотерапія платна(реклама-це часто неможливо витримати просто так).
Є така притча: коротко опишу, жінка прийшла до Бога і плакала що в неї такі втрати , а він їй сказав- я полегшу твої страждання,якщо ти принесеш мені гірчичні зерна , які тобі дадуть ті, в яких домах не було суму. Жінка обійшла все своє село і близькі до неї. І у кожному домі хтось помер. Тому вона прийшла до Бога з пустим кошиком...
Життя як воно є...
Цінуйте, знаходьте час любити, дякувати, віддавати, цінувати, жити і насолоджуватись тим що є.Бо завтра може й не бути
Якщо говорити між нами,То все починається з мами.І казочка перша у світі,І сонячна подорож в літо. Найперші легенькі сніжинки. І сяюче диво - ялинка.Від мами - і літери,Й слово,І зроблена разом обнова.Якщо говорити між нами,То все починається з мами.
