Так день за днем проходить непомітно,
І темнота щораз міняє світло.
А люди все по колу і по колу,
Біжать, не оглядаючись навколо.
Біжать кудись, не знаючи дороги.
Ламають голови і б'ють серця, збивають ноги.
On-line, на лінії, на телефоні.
Від кави і роботи погляди червоні.
Пронизані похмурим духом міста
Усі погрузли у в'язкому тісті.
Замість емоцій – гра. Довкола маски.
Усі вони – герої злої казки.
Шукають правди, а знайдуть – не вірять.
Із власних крил вже вирвали все пір'я.
Постійно, нескінченно поспішають.
А де мета? Куди ідуть? Не знають.