Якою ви були в дитинстві, у школі і юності. Чи є різниця?

[mari]

І в чому саме вона проявляється?

[мешканка]

Різниця досить велика: позбулась багатьох нав"язлитвих ідей, комплексів. Стала реально оцінювати власні можливості, реально дивитись на життя. Здобула вірні дороговкази та моральні цінності. Перестала піддаватись чужому впливу. Стала відповідальнішою, але, також, з"явився якийсь "страх", якого :???: раніше не відчувала... Ось так.

[mari]

А я в дитинстві була неслухняна, лазила по деревах, гралась з хлопцями і їла яблука на уроках, обкусувала галстук і не переносила бігати крос на час, у звязку з чим пропускала фіз-ру. Але так як пішла аж в 5 років в 0 клас, то мені спускали "з рук" мої приколи. А от в підлітковому віці я притихла, бо на фоні деяких старшеньких цицатих тіточок, я трохи відставала. Комплексувала. Та як не дивно, на останній зустрічі-15 років після, взнала що багатьом подобалась. Я думала тільки 2. Отакої, дівчата. Форми тіла не рулять! І ще- вчилась я добре, але не мала медалі. І тепер точно можу сказати що оцінки і життя- речі абсолютно не пов"язані.
В 16.5 я навчалась на 1 курсі, а в 18 вийшла заміж. І дитинство закінчилось, а юність триває!
Чоловік каже, що різниці особливої немає, що Я якою вредною була в 17- такою і залишилась. Основні погляди дійсно не змінились:відважність, вміння сперечатись, слухати і дружити- залишились.

[Liza]

я в дитинстві і школі була дууууже закомплексована і соромилася хлопців. тому не дружила з ними. в юності з"явилося багато знайомих хлоп"ят і я вирішила, що з ними таки можна дружити.
тепер люблю деколи пожартувати з незнайомими людьми. наприклад, колись в таксо їхала до РАГСу на весілля моїх знайомих і потім, перед виходом з машини, запитала у водія, чи він має з собою свій паспорт :D .

[Natalinda]

Я змінилася, як на мене то - то дуже. Раніше всюди мене було повно. Памятаю мама все сварилася, щоб я після уроків перше прийшла додому поїла, а потім їшла на всі свої гуртки, а я встигала залетіти до хати в 17.55. налити в тарілку холодного супу і вилити назад в кастрюлю. Тарілка брудна - значить я приходила їсти. Любила танці, дискотеки... А зараз сиджу вдома і добре мені. Коротше була раніше страшенно не домашня, а зараз з дому не витягнеш.

[Melisa]

І в мене були комплекси. А куди ж без них? Через те і дружби не получалось зі всіма, тільки з вибраними. А як підросла, то почала навіть першою знайомитись. Я це все пов"язую з тим, що я відчула, ЩО ТАКЕ ЛЮБОВ. Були люди, які мене любили просто за те, що я є, тому я й іншим не запарювалась, а розвивалась далі. Що з мене вийшло, вже більшість з вас побачили. Є ще багато рис, які мені не подобаються, але я над цим працюю... усердно. Грядуть зміни. :yahoo:

[Melisa]

Чи є різниця?

Є, і дуже значна. Нещодавно зустріла свого однокласника, з котрим не бачились 12 років. так от, він мені прямо так і сказав: "Я тебе не впізнаю! Раніше слова витягнути неможливо було, а зараз..." Він приємно вражений, а я -задоволена собою. ;)

[мешканка]

не знаю, як я особисто (кажуть, що теж дуже змінилась) але інші люди, які мене тоді оточували...ого-го як помінялися! Часом, напевне, і не впізнала б...а хтось взагалі не змінився...Як кому щастить...але, як на мене, мінятись-це краще! (звісно, в кращу сторону) Значить розвиваєшся, не стоїш на місці!

[Nymydora]

ой, а мені здається, що в мене як були комплекси, так і полишалися. Тільки я рануше цим не дуже заморочувалася, а зараз вони мені починають заважати :(

[Marta]

В мене була проблема- мене клинило з незнайомими людьми, дійсно, слова не витягнеш. І була важлива думка оточуючих.
З першою проблемою я справлялась "осознанно", пішла працювати продавцем-консультантом. О, скільки на моєму віку було незнайомих людей, і спочатку для мене було дико важко першою підійти і пропонувати щось, бо так вимагалося...Але я це пересилила, і тепер проблеми з цим нема, характер залишився такий самий інтровертний (не люблю слова замкнутий, бо це не замкнутість, це більше любов до споглядання, роздумів, мрій), але з незнайомими людьми по потребі швидко знаходжу спільну мову, підтримую розмову, т.д.
Думка оточуючих мені також не зовсім до одного місця, бо все ж живемо ми в соціумі, але я зрозуміла, що всім не вгодиш, треба бути сама собою, і подобатись в першу чергу собі.