TaniaPicaSSo » 01 лютого 2013, 01:34
Взагалі на тему сексуальних меншин хочу сказати таке.
Пару років назад я пожила рік в Німеччині. Коли я вперше побачила на вулиці пару геїв, то трохи здивувалась. Звісно, я знала, що таке є, і знала, що в нас є, але в нас все шито-крито, дуже рідко вони відкрито виставляються, а тут отак на людях за ручки, цьомки-бомки, два здорових мужика... В той же день я поділилась своїми враженнями з німцями, в яких жила. Вони не дуже зрозуміли, чого я так дивуюся. І зразу спитали, чи я маю щось проти. Ну я кажу, та ні, але все одно дивно. Ну а вони мені розповіли про кілька своїх знайомих гейських парочок, з якими вони люблять інколи і повечеряти "сім'ями".
А потім в місті був гейський парад. Параду не бачила, але того дня в місті явно побільшала кількість тих парочок. Вони були всюди. А потім випадково потрапила на творчий вечір трансвестита, де публіка знову ж таки складалась з тих самих. А ще зі мною на курси ходив один італієць, який після свого імені, коли представлявся, казав, що він гей, і не встидається. І батькам він своїм про це признався. Вони не дуже були раді, бо хотіли б мати внуків. І був ще у нього молодший брат, який теж гей, але той вже батькам зізнатися боявся. Ото радість в сім'ї. А потім на інших курсах зі мною вчився такий Андре з Бразилії. По тому зразу було видно, що він гей. У нього і манери, і голос, ну все було таке "нечоловіче", манірне. Він просто не міг не бути геєм. І теж відкрито про то заявляв, так тішився, що нарешті може не приховувати, бо казав, що в Бразилії за таке б забили. А викладачка тих курсів ще й дала зразу Андре контакти всяких служб спеціальних, куди можна звернутись секс-меншинам, якщо їх раптом хтось буде ображати. Пізніше я дізналась, що навіть при університетах є спеціальні відділи, які займаються захистом прав секс-меншин. А також організовують для них різні заходи і т.д.
І за той весь час я навчилася не приховувати свого здивування, коли бачила "їх". Ні в якому разі на них не можна витріщатися, ображати їх чи просто висловлювати своє негативне ставлення до них. Тепер це те саме, що бути расистом. Тобто якщо тобі вони не подобаються, і ти маєш щось проти, то ти погано вихована, обмежена в своїх поглядах людина. Одним словом, всі такі толерантні, що аж тошнить.
І я не можу сказати, що маю щось проти них. Звісно, вони такі ж люди. І принижувати їх чи ображати не вважаю за потрібне. І це чудово, коли кожен в суспільстві може дозволити собі бути собою, але все одно ніяк не можу погодитися з цим, що це нормально. Якби хтось із моїх близьких раптом виявився таким, сприйняла б це напевно дуже трагічно.
А дітям про таке бажано дізнаватись якомога пізніше. А то ще будуть задумуватись над вибором, ким стати...
