гра з вогнем » 08 квітня 2012, 15:35
Детальніше_про_названих_композиторів
Васи?ль Олекса?ндрович Барві?нський (20 лютого 1888, Тернопіль — 9 червня 1963, Львів) — композитор, піаніст, музичний критик, педагог, диригент, організатор музичного життя. Визначний представник української музичної культури XX століття. Провідний діяч Союзу українських професійних музик
Небесний Іван Васильович (15 липня 1971, Тернопіль) - український композитор. Закінчив Вищий муз. Інститут у Львові по кл. композиції М.Скорика (1995), аспірантуру НМАУ (керівник Г.Ляшенко). Лауреат конкурсів композиторів-студентів вузів мистецтв України (Київ, 1993 - 1 премія, 1994 - III премія). Лауреат премії ім. М.Лисенка (2002) та ім. Ревуцького.
Тривалий час керував ансамблем сучасної музики "Кластер" (Львів). З 2002 живе в Києві, з 2006 року - музичний директор фестивалю КиївМузикФест. Член НСКУ.
Васи?ль Васи?льович Безкорова?йний (*12 січня 1880, Тернопіль — †5 березня 1966, м. Буффало, США) — український композитор, диригент, піаніст, музичний діяч.
Василь Безкоровайний залишив багату музичну спадщину:
для симфонічного оркестру — «Українська різдвяна увертюра» (1956), «Думка-шумка», «Для розради»;
фортепіанні п'єси — «Спомини з гір» (1911), «Хризантеми» (1911—1913), «В гаю зеленім», «Пісня без слів» (обидві — 1912), «Заколисна пісня» (1919);
для скрипки — «Українська рапсодія»;
для цитри -„В'язанка народних пісень“, «Для розради» (1911);
танки — «Гуцулка», «Козачок», «Незабудька», «Пластунка»;
для віолончелі з фортепіано — «Ой, Морозе, Морозенку», «Над річкою беріжком», «Ой зійди, зійди»;
хорові — «Полуботок», «Думи мої», «Садок вишневий…» (всі — на слова Тараса Шевченка), «Гей, хто в світі кращу долю має» (слова Івана Франка);
дитяча казка-оперета «Червона Шапочка» (1960, лібрето Л. Полтави);
водевіль «Жабуриння» (співавтортсво з Володимиром Балтаровичем);
псалми, пісні на слова українських поетів і власні;
колядки, танці;
обробки народних пісень;
музика до вистав — «Тополя» Г. Лужницького за Тарасом Шевченком (1938), «Мина Мазайло» Миколи Куліша (1942).
Богдан_Сарамага
(1.04.1905-12.04.1975) — диригента, режисера, педагога, композитора
Народився 1 квітня 1905 року у Тернополі. Навчався у Тернопільській українській гімназії. Згодом закінчив Львівську консерваторію. Працював диригентом і хормейстром в українській трупі Й. Стадника, а з 1928 р. — в Театрі ім. І. Тобілевича з базою у Станіславі (тепер Івано-Франківськ).
У липні 1932 р. дістав дозвіл від влади і відкрив свій український театр. У репертуарі трупи були: «Шельменко-денщик» Г. Квітки-Основ’яненка, «Пошилися в дурні» М. Кропивницького, «Княжна Маріца» І. Кальмана, «Доллі» Г. Гірша та інші.
У трупі Б. Сарамаги в 1934 р. починав свою сценічну діяльність народний артист України Ярослав Геляс.
У 1950 р. разом із сім’єю Б. Сарамага переїхав до США й оселився в Детройті. Займався навчанням дітей в українських школах співу й музики. Організував симфонічний оркестр.
Музична спадщина Б. Сарамаги досить різноманітна. Він автор творів для оркестру, пісень, двох кантат для дитячих хорів. У його доробку — музика до п’єси І. Франка «Украдене щастя», оперет «Сади цвітуть» та «Королева балю у Ворохті», частина супроводу до «Марусі Богуславки» і семи релігійних пісень.
Помер Богдан Сарамага 12 квітня 1975 року в Детройті (США).