Адаптація до садочку

[mala-karta]

pan_kotskyy, в нашому також беруть на руки.
Але якщо кричать сильно 3, то просто тихенько плачуть - ще 7. І рук на всіх таки не хватає.

[Ірунця]

Розпочалася наша історія більш ніж місяць тому, а саме 16 серпня, коли мій син вперше пішов в садочок.
Хоча ні, трохи раніше, бо ми довго і ретельно готувалися до цього діла. Просто розмовами, прогулянками-ознайомленнями з садочком, відвідуванням клубу розвитку,моїми спостереженнями за дитиною...

Доречі їз спостережень. Я помітила, що приблизно з 2-річного віку - в іграх він все частіше шукав дитячого товариства. Якщо раніше йому вистачало гойдалок, гірок, піску, квіточок..., і деколи й мене не треба було; то тепер, коли ми виходили на дит. майданчик і там не було нікого - я чула запитання: "Цого ми тут пийсли? Тут нікого нема!"
І якщо колись син приходив до мене жалітися що хлопчик не дає йому машинку, а я вкотре пояснювала йому (машинка не твоя, хочеш погратися - попроси) і знову й знову чула: ти попроси! То тепер, все частіше бачила його спроби порозумітися з іншими дітьми самостійно.

Отже,
в перший день, перш ніж зайти в групу, ми пів-години просиділи в коридорі-роздягалці, син ніяк не міг наважитись туди зайти, та і додому не хотів іти... Через деякий час до нас вийшла няня, зі словами: "Ну давайте його хоч на пару хвилин!" І забрала мою дитину з собою
Потім мене ще довго переслідував образ плачущо-скривленого мого хлопчика, що тягне до мене руки
Я постояла ще трохи в коридорі, підслуховуючи, чи буде він плакати, з рішучістю відразу ж забрати якби так... Та дитина мовчала. Тихенько я вийшла на вулицю. А через 18 хвилин, мого хлопця винесла до мене та ж няня. Він довольний сидів в неї на руках, лукаво посміхаючись і скоса поглядаючи до неї, в руках - кусок хліба :grin:
На наступний день син сам перезувся, роздягнувся і просто зайшов в групу :omg:
правда за порогом зупинився, вивчаючи-перебираючи свої пальчики :grin: , а коли його покликали - побіг. Цього разу я чекала майже 40 хв
Так минуло ще два дні. На п'ятий ранок дитина плачучи мені сказала, що не хоче йти в садочок :?
Чого? Що? Чому? Не зрозуміло...
Та ми одягнулися, вийшли на вулицю, прогулялися (в сторону садочку :grin: ) ... Ідеш? - запитала,
-Так!
Був ще один день, коли я прийшла його забирати, а він - плаче. На запитання "Чому плакав?", відповів: "Бо всі дітки плакали, і я плакав".
А вчора я почула: "Мені сьогодні так класно було в садоцку! Ми з Назалом так падали!"

Отак ми і ходимо, кожен день по 4 години. Погратися, поспівати, потанцювати, а спати - додому.
Я за цей час встигаю відпочити, випити кави, повирішувати усі свої справи і страшенно за ним скучити! :-| :)

[Milichka]

Ірунця, класно, що ви безболісно адаптувались. Надіююсь, що і я через рік напишу таку ж оптимістичну розповідь ;-)

[georginochka]

Ми намагаємось звикнути до думки, що Марко до кінця літа піде в садочок. я йому багато про це розказую, що то таке, що там дітки роблять, хто там з ними гратиметься. Ходимо гуляти на площадки дитсадка, дивимось як дітки з виховательками гуляють. Вчимось самостійно вдягатись, взуватись (серйозні проблеми поки що тільки з колготками ), їсти акуратніше. Ще "підганяємо" свій графік під садіковський. Збираю, але щось ніяк не збирусь організувати гру "у садочок" з ляльками, щоб програвати ситуації , які можуть виникнути в садочку (десь читала, що це трохи допомогає). І ще сама себе привчаю до думки, що це не кінець світу
Судячи з того, як моя дитина реагує на розлуку зі мною, незнайомих людей, дітей і нові ситуації в цілому, готуюсь до складної адаптації.
А ще мене поналякували тим, що в його групі вже майже всі дітки ходять давно, то він буде там "білою вороною", що аж ніяк не сприятиме безболісному звиканню.

[ksana]

А ще мене поналякували тим, що в його групі вже майже всі дітки ходять давно, то він буде там "білою вороною", що аж ніяк не сприятиме безболісному звиканню.

З досвіду знаю, що така ситуація сприяє кращому і безболісному звиканню до садочка. Зазвичай при адаптації діти "мавпують" один одного. Коли хтось один плаче, то інший те почне хникати, так би мовити за компанію.

[georginochka]

ksana, дякую. Я також думала якось так, але голос "більшості" вселив в мене сумніви :)
Та і думала, що може там вже всі зі всіма встигли подружитись, а моєму друга не вистачить
Але в такому віці то напевне ще не так серйозно

[krapk@]

Сьогодні вже 3 тижні як ми в садку. Не думала що так буде важко....це я про себе. Почали ми з четверга. Перший день не плакав-ну такий алгоритм у більшості. А на 2 день то так вопив, так верещав, що думала двері вишибе-але певно того що відчував мене під дверима. З понеділка почав просто плакати і причитати ще в роздягалці,але потім йшов успокоювався і загравався. Ходили ми зразу година потім 2 потім на 3 лишала щоб поїв. Зразу скажу, що не їсть і досі. Мушу приходити в пів 1 і годува біля шкафчиків,а потім додому. Вже на 4 день моя дитина перестала плакати зовсім. Так продовжувалося тиждень. Я така була довольна. Почала мріяти як залишу його спатки там. Звісно почала розповідати, підготовлювати. І тут сина переклинило. Почав знову таааак жалібно плакати. Вже тиждень ці сльози продовжуються. Не знаю чи вплинули мої слова чи мооже щось сталося в групі, але є те що є. А можевін просто не виплакав що мав. Тепер чекаю коли знову все налагодиться. І вам і собі бажаю терпіння, бо чогось в такі моменти мені його не вистарчає.

[georginochka]

krapk@, може справді щось сталося в групі? Але в дитини то не допитаєшся. Знаю з власного досвіду, мій про негативні моменти розказує дуже неохоче і вкрай рідко.
Ми ніби вже трохи адаптувались. Плаче тільки вранці вдома і трохи по дорозі з "причитаннями" а чого я йду в садочок? нікуди не хочу йти! а чого ти ведеш мене на сніданок? і т.д. В садочку спочатку йде відпочити в спальню, а решта я вже знаю тільки зі слів виховательки. З дітками контактує неохоче, але заняття йому цікаві, вдома дуже детально розказує все що робили, вчили. Забираю його до обіду, бо ходимо на масаж. Але з наступного тижня спробуємо ще й обідати. На сон найближчим часом залишати не планую.
Тепер в нас майже непроходящі соплі і періодичний кашель. І ще, я не думала що в дітей таке буває, "нервовий" ранковий розлад шлунку :( Зате в емоційному плані все значно краще, він вже після садочку не такий ображений і нервовий, спати почав трохи спокійніше. Адаптуємося помаленьку :)

[Liza]

продовжиш водити, незважаючи на соплі і кашель?

[georginochka]

Ні, до понеділка точно будемо вдома, а може і довше. Соплі вроді не сильні, і не зелені. Він ще не кашляє, тіль голос трохи сів, але боюсь що вночі не почав "гавкати".