Як з цим жити?

[Радмила]

Доброго дня, Марія.

У вашій школі готують до пологів, до материнства, але ніде не готують як бути мамою хворої дитини.
От так носиш те дитя з радістю і сподіванням. Народжуюєш і тішишся кожному новому здобутку. Ось уже і сидить, ось повзе, топає, починає балакати... А потім починаеш розуміти, що твоя дитина не така як всі. Щось не так. Вона відрізняється. Спочатку, думаєш - ще маленька. А потім, всі кажуть, ти її розбалувала. Забагато уваги приділяла. А вже з 3-х років. Таки виходить, що дитина хвора. І почались поневіряння, від невролога, до психолога. Від одного лікаря до іншого. І вже діагнозів наслухалась: епілепсія, парааутизм. Аж нарешті в облдит. лікарні написали просто - розлади психіки. І почали давати психотропні ліки.
Через те, що ми пройшли, не бажаю нікому. Це і агресія, невмотивована і страшна в своїх проявах, і навіть не скільки в фізичних, скільки у вербальних. Бо в голові не вкладається, що маленька дитина може так і таке говорити. І істерики по годині, просто через те що на вулиці міняється погода, а дитина як барометр, і цілий день ми на своїй хвилі, залізимо під гірку і щось своє бормочем. Дітей не впізнаем. Забуваємо як кого звати. Можем просто поакати. Та так що весь дім чує. Я по цілих днях не могла підняти її з підлоги. Вона лягала і каталась по ній. Засинання в 2-гій ночі після чергової істерики. Хоч були такі світлі дні, що дитина як дитина, наче як всі.
Зараз їй 4 рочки. Перейшли на гомеопатичне лікування. Відійшли істарики і агресія. Зате тепер чітко стала видна затримка в психічному розвитку. Кожний раз як ми зустрічаємось з нашими знайомими дітками, я бачу які вони і яка моя дитина. Як вона грається, як вона говорить. І прихожу додому зі сльозами. Чому моя дитина? Чому навколо стільки здорових дітей, а саме моя дитина не така як всі? Ми уникаем наших знайомих мам, бо мені боляче бачити, що ми таки не такі як всі. Мабуть я так і не навчилась спокійно сприймати це. Як жити мамі дитини з розладами психіки?

P.s І ще в нас в сім'ї. Не вживають алкоголь. Я дуже рідко по святах, пару ковтків. І то вже більше 5 років не пью, бо готувались до вагітності, потім вагітна, довго годувала грудьми, тепер ще друга дитинка. Чоловік не п'є взагалі. Принципово. І не палить ніхто. Нормальна сім'я без шкідливих звичок і ось така дитина.
P.s.s Ви запитували скільки нас в сім'ї. 4-ро чоловік: Я і чоловік програмісти, старша 4 рочки -хвора і менша дитина -6 місяців. Тварин зараз не має. Помагає часом моя мама - забирає старшу до себе на півдня, десь два рази в тиждень.
Пройшли курс лікування в дитячого психотерапевта - 35 занять, особливого ефекту не було.
Дитина розвинута: з двох років знає більше 12 кольорів, букви, фігури, обожнує наукові фільми про природу (комахи, птахи, рибки). В інтелектуальному розвитку йде на рівні своїх однолітків. Затримка лише в психічному розвитку.

[Oksana]

Радмила...ви просто втомились. Моя Вам порада, сходіть до церкви, поспілкуйтесь зі сященником, вони найдуть потрібні Вам слова підтримки. Взагалі, ходіть туди з донечкою, якомога частіше!!! Це допомагає!!!
Я не психолог...але...
Вашій дитинці потрібна особлива увага, ваша підтримка, турбота. Не потрібно "ховати" її від всіх. Я впевнена, в чомусь вона в Вас просто особлива!!! Тільки потрібно знайти в чому, можливо це і буде тим ключиком до неї. Я знаю Вам не легко, але ви МАМА, а це не завжди просто.
Повірте, я не просто так говорю. Я знаю, що таке бути мамою хворої дитини. Я майже 2 місяці боролась за життя своєї першої доні. Хоча всі казали, що вона не проживе більше 5 днів. З такими вадами не живуть, казали мені. В Київі казали, навіщо вам це, така дитина нікому не потрібна. А мені БУЛА ПОТРІБНА. Вона була МОЯ! І я боролась до останнього дня! Але...не виборола...
Звісно, ви можете подумати, що 2 місяці, це не 4 роки? Але яка різниця скільки, головне в цей час не жаліти себе! Ваша доця з Вами, і все в Ваших руках! Тільки не здавайтесь, і думайте в першу чергу про те, що Ви потрібні вашій дитині. І не слабкими, а сильними!!!
Можливо я тут каламбур якийсь написала...але почуття просто дуже нахлинули...

[Радмила]

Оксана, дякую за підтримку.
Просто я живу з цим кожний день. Я встаю і лягаю з цією думкою. Я рік доводила чоловіку, що дитина нерозбалувана, а в неї проблеми. Мати чоловіка, досі вважає, що я заліковую дитину, і вона все сама переросте. Чим періодично "помагає" мені відлагодити відносини в сім'ї. Вона бачить нас раз в місяць і для неї онучка нормальна. А ненормальна невістка яка водить дитину по лікарях і годує її ліками. Чоловік теж каже, що вона все переросте, а я шукаю собі клопіт. А я ж бачу, що не переостае. Проблеми поглиблюються.
Дуже тяжко фізично. Коли одна дитина вночі піднімає, а друга цілий день на голові ходить. Де ж так кнопка, що б виключити той говорунчик малий ("помолчи Пух").
Я не здаюсь. Я шукаю, постійно шукаю, як можна помогти дитині. Шукаю спеціалістів, перечитую літературу. Я саме більше боюсь втратити час, коли можна буде ще допомогти.

[Melisa]

Шановна Радмило!
Я повністю підтримую все, що написала Oksana. Повірте, лише молитви і віра допоможуть Вам та Вашій дитинці.
А щодо свекрухи, постарайтесь не тримати на неї зла. Можливо, вона сама того не хотячи (на підсвідомому рівні) так поводить себе, і таким чином "помагає" Вам у стосунках з чоловіком. Все-таки, ревність присутня. Таке досить часто трапляється.
Радмилочко, не опускайте рук! Ніколи! Не втрачайте надії! Усе налагодиться! Ми усі будемо молитись і за Вас, і за Вашу малечу! Боріться і поборете! А найголовніше, нічого не бійтесь, бо думки мають властивість матеріалізуватись. Постарайтесь налаштувати себе на позитивну хвилю, дитина це відчує одразу, і з часом все зміниться. Принаймні, ми всі цього Вам щиро бажаємо.

[Melisa]

Забула додати. Нещодавно мені порадили почитати одну книжку. Автор Драпкін Б.З. "Лікування материнською любов"ю".

Ось дещо з цієї книги: | +

"У маленького Илюши была задержка речевого развития. Это звучит так невинно — задержка. А на самом деле мальчик до четырех лет просто-напросто не говорил. Вообще! К каким только врачам Рита его не водила — все безрезультатно. Ничего серьезного у малыша не находили, однако каждый специалист считал своим долгом назначить медикаментозное лечение. В пять лет Илюша, наконец, заговорил, но пришла новая беда — он начал заикаться. И снова — кабинеты врачей, логопедический садик, центр речевого развития. Специалисты только руками разводили и назначали все новые и новые препараты. Дальше — хуже. При заикании у малыша случались судороги. Мама была просто в отчаянии!

Надя росла подвижной, веселой и развитой не по годам девочкой. И все бы хорошо, если бы не традиционная для современных городских малышей "болячка" — нейродермит (или атопический дерматит). Каких только специалистов не находили родители! Познакомились, казалось бы, со всеми известными методами — от традиционных антигистаминных препаратов до диеты по группе крови и гомеопатии. Нужно ли говорить, сколько за шесть Надюшиных лет было потрачено денег на лечение!
Ключевое слово — безопасность

Можно только с грустью констатировать, что среди малышей с каждым годом все больше и больше тех, у кого есть какие-либо нервно-психические заболевания и различные формы отклоняющегося поведения. Это неврозы, вегетососудистая дистония, заикание, энурез, а также функциональные заболевания внутренних органов, в основе которых лежат нервные факторы (патологии сердечно-сосудистой, пищеварительной и дыхательной систем). Увы, практикующие психологи не всегда способны помочь таким детям, поскольку в лечении многих психосоматических заболеваний нужны медицинские знания и опыт.

Многим дошколятам необходима консультация врача-психиатра, но это так пугает родителей! Однако надеяться на то, что проблемы пройдут сами собой, опасно. И чем дольше откладывается визит к специалисту, тем сложнее потом бывает справиться с проблемами. Сложность лечения совсем маленьких детей заключается еще и в том, что у них возможны совершенно непредсказуемые, парадоксальные, отличные от взрослых реакции на лекарства или психологические вмешательства. Так, выпив успокоительное, кроха вместо расслабления может вдруг резко возбудиться. Опасны для малышей столь популярные сейчас гипноз и экстрасенсорика.

Что же остается? Если говорить о психотерапевтических методах, то это семейная и игровая терапии (эффективны не во всех, а только в определенных ситуациях).

И совершенно точно можно сказать: абсолютно безопасна для ребенка его мама. Ведь известно, что мама и малыш — это до определенного момента одно целое, у них единое психоэмоциональное поле. А материнская интуиция порой творит чудеса. Любящая мама, даже находясь очень далеко от своего ребенка, может почувствовать: с крохой что-то случилось.

Все это из области тонких материй, и подобная общность начинается еще до зачатия. Как в семье готовятся к рождению ребенка? Желанен ли он? Не менее важен настрой мамы в период беременности: что у нее в крови — химия радости или депрессии? Что происходит в момент родов, как мама ухаживает за малышом? Ребенок постоянно ощущает степень общности с мамой и реагирует на малейшие ее изменения. И, увы, нередко — именно заболеванием как бы призывая: обратите на меня внимание, исправьте ошибки! И как важно в этот момент встретиться с грамотным и опытным специалистом!
Чудо-метод

Профессор психотерапии Борис Зиновьевич Драпкин уже много лет лечит детей от подобного рода заболеваний. Именно он создал уникальный метод, основанный на традициях отечественной психотерапии и педагогики, а также на опыте народной медицины. Метод основывается на глубинной психоэмоциональной общности мамы и малыша, использовании ресурсов материнской любви и огромных возможностях, возникающих во время общения родителей с ребенком.

"Все мы в большинстве своем любим своих детей, — говорит Борис Зиновьевич. — Но, как ни печально, делаем это не совсем так, как нужно ребенку. Постарайтесь представить себе, что ваш малыш имеет внутри некий резервуар, который в принципе всегда должен быть насыщен материнской любовью. И если этой любви начинает не хватать, если резервуар высыхает, малыш болеет — телом как бы кричит о своих проблемах".

Есть несколько несложных способов пополнить этот резервуар.

1. Как можно чаще смотреть в глаза ребенку, с любовью и нежностью, несмотря ни на какие его выходки.
2. Почаще поглаживать его, обнимать, похлопывать, возиться с ним, бороться — но соблюдая меру. В принципе любой внимательный родитель увидит, когда малышу уже достаточно такого рода физических контактов.
3. Но есть еще путь, один из самых эффективных — активизировать вербальный, разговорный способ общения.
Материнский голос — это великолепное и такое необходимое малышу лекарство! "Мы стремимся к тому, чтобы мамин голос стал внутренним голосом малыша, — подчеркивает Драпкин. — Мама дает ребенку определенные позитивные установки, и это воздействует на весь организм малыша, закрепляясь на сознательном уровне и оказывая влияние на все органы крохи".

Две недели, изменившие жизнь

Рита, мама пятилетнего Илюши, узнала о методе профессора Драпкина случайно и поначалу отнеслась к нему с естественным скепсисом. Но она была готова на что угодно, лишь бы не видеть мучений своего малыша. "Мне показалось, это слишком просто, чтобы быть правдой, — вспоминает Рита. — Но когда через две недели, в течение которых я старательно следовала методике, у сына прошли судороги — я не могла в это поверить. Сначала думала — так мечтаю об улучшении, что готова увидеть даже то, чего не существует! Но тут детсадовский логопед, которого я, конечно, не посвящала в наши эксперименты, спросила: "что происходит, что за чудеса?" И только тогда я поверила в это волшебство. Конечно, продолжали мы с удвоенным рвением.

Сейчас, по прошествии трех месяцев, я готова постучать по дереву — большая часть наших проблем ушла, остались только некоторые запинки".

Катя, Надюшина мама, поначалу тоже не очень надеялась на успех, но подумала: даже если я лишний раз скажу своему ребенку о том, как сильно я ее люблю, от этого будет только польза. Спустя месяц кожа у малышки стала очищаться, болячки беспокоили ее все меньше, а главное, Надюша перестала обращать на них внимание и чувствовать себя не такой, как другие дети.
Флюиды любви

Конечно, далеко не каждый сможет попасть на прием к Борису Зиновьевичу или его помощникам. Однако Драпкин понимает, насколько необходима его методика тысячам детишек и готов поделиться хотя бы основными положениями своего чудесного метода.

Итак, базовая программа, полезная любому, в том числе и здоровому ребенку, состоит из 4 основных блоков тщательно подобранных фраз и выражений, которые вы должны выучить и каждый вечер говорить своему крохе, дождавшись, пока он заснет. Подойдите к малышу, убедитесь, что он спит, слегка притроньтесь к его ручке или головке и произносите (сначала мысленно, а затем вслух) фразу за фразой. Старайтесь делать это медленно, со всей силой своего материнского убеждения как бы посылая малышу "флюид любви".

1-й блок. Витамин материнской любви

* Я тебя очень сильно люблю.
* Ты — самое дорогое и родное, что у меня есть.
* Ты — моя родная частичка, родная кровинушка.
* Я без тебя не могу жить.
* Я и папа тебя очень сильно любим.

2-й блок. Физическое здоровье (говоря, представляйте своего ребенка в идеале, здоровым и крепким)

* Ты сильный, здоровый, красивый мальчик (девочка).
* Ты хорошо кушаешь, и поэтому быстро растешь и развиваешься.
* У тебя крепкие и здоровые сердечко, грудка, животик.
* У тебя нежная, гладкая и влажная кожа.
* Ты легко и красиво двигаешься.
* Ты здоровый, закаленный, редко и мало болеешь.

3 блок. Нервно-психическое здоровье

* Ты спокойный мальчик (девочка).
* У тебя хорошие, крепкие нервы.
* Ты умный мальчик (девочка).
* У тебя хорошо развиваются головка и ум.
* У тебя всегда хорошее настроение, и ты любишь улыбаться.
* Ты хорошо спишь.
* Ты легко и быстро засыпаешь.
* Ты видишь только хорошие, добрые сны.
* У тебя хорошо и быстро развивается речь.

4 блок. Эмоциональный эффект, очищение от болезней (из народной медицины)

* Я забираю и выбрасываю твою болезнь.
* Я забираю и выбрасываю (перечисляете те проблемы, которые есть у вашего малыша).
* Я тебя очень-очень сильно люблю.

Индивидуальная программа создается и корректируется в процессе лечения специалистом. Самое главное — заканчивать нужно всегда заверениями в безграничной материнской любви.

Обратите внимание: вся программа — абсолютно позитивная, здесь нет никаких "не", вы просто пробуждаете в своем малыше желание быть хорошим, счастливым, здоровым и закрепляете уверенность, что это возможно.
Дневник

Еще одна из важнейших составляющих метода "лечение материнской любовью" — это ведение дневника. Каждый день вы должны увидеть в своем малыше что-то новое, какой-то росточек, ранее не замеченный, пусть маленькое, но улучшение его состояния. Главное, жить по принципу "здесь и сейчас". Прошлого не существует! Есть только сегодняшний день, и зоркий материнский взгляд наверняка увидит, какие изменения произошли.

Поначалу вам покажется все это какой-то ерундой — вы наверняка с детства не писали никаких дневников. И часто получается, что на второй-третьей встрече с мамой Борис Зиновьевич вынужден снова и снова подчеркивать важность и необходимость дневниковых записей.

Рита вспоминает: "Я поначалу даже не поняла толком, что от меня требуется. Но потом находила особое удовольствие, когда писала "Мне нравится, что Илюша стал таким...", "Так замечательно, что успехи малыша замечают близкие люди и радуются вместе с нами".

Катя тоже с удовольствием стала вести дневник — вспомнила, как на первом году жизни маленькой Наденьки фиксировала любое значительное событие — крошка улыбнулась, научилась держать головку, загулила... И сейчас, когда дочь, казалось бы, совсем уже большая, оказывается, в течение дня столько важных моментов, которые хочется отметить, остановить это мгновение.

Большинство мамочек, воспользовавшихся этим методом, в один голос говорят, что ребенок на глазах успокаивается, становится менее раздражительным и напряженным. Улучшения физического состояния наступают у кого быстрее, у кого позже, кто-то избавляется от проблемы полностью, кто-то — частично. Но все, как один, говорят о том удивительном ощущении воссоединения со своим малышом, благодаря которому меняется вся атмосфера в доме, в семье, улучшаются отношения, они становятся теплее и доверительнее.

"Сейчас я продолжаю пользоваться этим методом, потому что увидела, главное — это мое внутреннее отношение к ребенку. Оно совершенно изменилось. Теперь я воспринимаю сына таким, каков он есть. Меня перестали раздражать его естественные детские реакции и выходки, я ко многому отношусь гораздо спокойнее и вижу, как в ответ на это меняется и мой ребенок!"

В этом методе нет никаких особых сложностей. Главное — настроить себя и использовать ресурсы, которые в нас, мамах, заложены самой Природой. И тогда все у вас получится!"

Матимете можливість, обов"язково прочитайте її. Ви - найкраща мама для своїх діток. У Вас все получиться, Більше віри, молитви, надії!

[mari]

Бачте Радмила, як добре що ми перенесли вашу болючу проблему на форум. Відразу стільки знайшлось чудових порад і підказок.
почнемо дійсно з бібіліотерапії для вас:
1.дійсно Драпкін. Ми радимо його читати усім жінкам в нашій школі.Правда до останнього часу його можна було знайти лише в неті.
2.Жан Ван"є-Бути людиною. Чудова книга, яка заставляє зрозуміти що щастя-це не лише здоров"я.Щастя-це віддавати себе і свою любов усім потребуючим навколо коли потрібно і скільки потрібно.
3.Олег Романчук.Дорога Любові. Ця кига саме для вас. І в мене вона є. Якщо захочете почитати-даю.0679998452

Чому ми не вчимо про хворих дітей і як з цим жити.Неможливо людину підготувати до усього-Сніду,раку,вогню,потопу....Тоді людина просто б здуріла. У темі виховання дітей я частково розповідаю методику Драпкіна. Усе решта кожен має навчитись сам. А щоб це не було так болісно,є достатньо інформацій на цю тему починаючи з Біблії.
Та й кожен має займатись своїм,щоб стати фахівцем. На жаль навіть не знаю які соціальні чи благодійні організації займаються маленькими хворими дітками.Держава абсолютно в нас не дбає про це...Шкода,бо час іде.

Щодо медичних рекомендацій.Чи хвора ваша дитина чи ні- має вирішити лише фахівець. І ви абсолютно праві щодо того,що кожен день у житті цієї дитини має неймовірно велике значення і його втрачати не можна.
Розбалуваність і власне психічні розлади мають різний вигляд.Ви про це не писали.(якщо хочете напишіть -як родили чи годували грудьми, чи дивиться дитина вам у очі,як грається,що саме робить не так,чи слухає вас у чомусь,як веде себе без ліків,як себе веде рано в обід вечером,вночі)як взагалі виглядає ваш робочий день. Ще раз повторюсь що дитину має побачити і лікувати власне лікар-фахівець у цій галузі. Рекомендую вам звернутись до Олега Романчука,керівника відділення розвитку дитини та навчально-реабілітаційного центру Джерело у Львові.Я вишлю вам в ПП його координати.Скажете що ви від мого чоловіка-о.Мартина,вони знайомі. Це на жаль або на щастя що близько від нас єдиний центр,який ПРОФЕСІЙНО займається різними розладами розвитку у дітей.


1. Ви -не одна...В нас зі школи є мама з дитиною з хв.Дауна. а скільки може ще не кажуть про це,стидаються....Навіть народивши здорову дитину ,у кожній сім"ї може статись так що розлади можуть настати і в 5 і 10 і в15 років в дитини. Людина планує-А БОГ КЕРУЄ!!! Так,так сталося у вашій сім"Ї. Так,це важко,важко засинати,важко просинатись,важко чекати,надіятись,жити і любити.Важко вірити і боятись знати(так як ваш чоловік і свекруха. Але цей захист,я не бачу,не чую і не знаю- не поможе.У вашій сім"ї тверезо оцінюєте усе тільки ви. І не дивуйтесь-адже у вас працює материнський інстинкт, а в інших його не має...)
2.Перестаньте шукати причини чому???.відсутність вживання алкоголю-чудово,.але це не основне.Могли виникнути різні зміни в внутрішньоутробному періоді,або під час пологів,є спадкові чинники та сотні інших моментів. Якщо все таки це не дає вам спати і ви не можете змиритись почитайте також Синельникова. Може ви зрозумієте себе більше...
3.Стидатись своєї дитини і осуджень не варто. Україна-дуже відстала країна у цьому питаннні,на дуже великий жаль.Стигматизація не таких дітей як усі-є. І я не буду вас обманювати що люди не будуть говорити у вас за спиною,обзивати(деколи) і сміятись або і боятись. Я це знаю.Щороку з донькою і чоловіком ми їздимо з спільнотою неповносправних дітей з розумовими відхиленнями в табір,де граємось,проводимо час ,служби.Я знаю їх мам, я бачу їх дітей і слухаю їх розмови. Але знаєте-усе залежить від виховання людей і від наявності або відсутності в них любові. І все що потрібно вашій дитині-ЛЮБОВ. Ви обовязково знайдете і підтримку і поради.Світ не без добрих людей.Дивіться скільки ви вже їх знайшли. А охочих Радмила буде ще більше.Хтось щось принесе,хтось поможе по господарству,хтось пограється з дочкою.Все у житті не випадково. І ви не випадково у нас на сайті.(а в школу нашу ви ходили з 1 чи з 2 дитинкою,а якщо з 2 -чому не розповідали про 1)

Кожна дитина яка народжується-ДАР. Вона приносить у цей світ те,що ми навіть і не знаємо до певного часу.Такі діти вчать усіх нас людяності,любові,ЩАСТЯ. Мама одного хлопчика з важкими розладами розповідала,що вона довго думала чого саме може навчити її син.І зрозуміла в один момент,що ніколи і ні в кого іншого не бачила такої щирої і чудової усмішки.Він-професор усмішки. і хіба це не чудово. Часто здорова дитина не навчить стільки,скільки хвора.
4.Віра,молитва матері до Марії і Анни до св.ап.Юди-Тадея,агелів хоронителів,вервиці,які мають велику силу .А також дотримання посту(по мірі можливостей із 6 міс.дитиною),милостиня.
Можу також порекомендувати кожної першої пятниці обовязково ходити до церкви сповідатись і причащатись.В цей же день можете застановитись за здоров"я дитини постити на хлібі і воді(не ходити на дні народження і святкування,навіть у свята чи на новий рік постити).Але як робите застанову-то вже треба так робити до кінця життя. Мільйони людей випросили у Бога безліч ласк.
5.З народженням дитини,життя не закінчується (хоч ви так і думаєте деколи), воно тільки розпочинається!!!
І якою б дитина не була,ВОНА НЕ МАЄ СТАТИ ЦЕНТРОМ вашого існування. І це можливо.Адже у вас ще є чоловік. І йому теж дуже важко,неймовірним тягарем лягають переживання як буде далі і на нього,хоч він сильно старається показувати вам що все гаразд.Ви,щасливі що він у вас є.Скільки чоловіків не витримують! Любіть його.Приділяйте йому свій час і любов теж.Сімейна любов і повага дуже допоможе вашій дівчинці.Видно місія ваша у житті на Землі-любити більше як сотні інших людей разом. І раз Бог дав вам таку місію-ВИ УСЕ ЗМОЖЕТЕ ! Я вірю в ВАС !

[о.Мартин]

Все про що ви, Радмило, розповіли не є єдининим унікальним випадком. До речі усі ваші старання та переживання чітко повторюють так званну схему переживань батьків у яких народжується дитина, яка не як всі.
1. Перший етап - це безумовно розчарування.
2. Другий етап - це вихід з розчаручвань.
3. Третій етап - безнадійність.
4. Четертий етап - нове сприймання...

Дещо про ці етапи:

1. Коли жінка очікує пологи та народження своєї дитинки, вона обовязков підсвідомо уже уявляє собі якою ця дитиною має бути. Жінка уявляє собі що дитинка "буде" такою якою вона собі уявляла. Але деколи дитинка народжується не такою, і деколи не такою як всі інші діти. Тут розпочинається розчарування. Перше, жінка шукає причину? Чому в неї народилася якраз "така" дитина? Причину вона шукає в собі, тоді в чоловіка, може в інших осіб (думає, тож ми не пияки, не наркомани, благополучна сімя - чому ми?). Коли вже не має відповіді на запитання "хто в цьому винен?"

2. Тоді батьки приступають до другого етапу - знайти вихід із ситуації. Ходять по лікарях, знахарях, бабках, ектрасенсах, купують за величезні гроші заряджену воду або інші магічні препарати (і тут завжди знайдуться так званні "добрі люди" які готові ділитися своїми чудесними ліками), ходять до сумнівних монахів, які обіцяють зцілення. Коли батьки бачать, що всі старання марні і грошей вже немає - тоді вони вважають, що ситуація безнадійна.

3. За увесь цей час батьки хочуть якось змінити їхню дитинку, щоб вона більше їм подобалася, підходила, вела себе як вони хочуть, щоб їм стидно не було піти між люди або в гості до родини чи друзів. Це нормально. Це поведінка більшість батьків, які переживають народження дитинки "не такої як всі".

4. Також стається що батьки менше уваги звертають на свою дитину, не хочуть її чути чи бачити, менше її обнімають, не тішаться нею, не усміхаються її, бо вони знаходяться у постіійній надії, що усе зміниться і вони зможуть почати "любити" свою дитину".

5. Останній етап міняє усю вище згадану ситуацію.... Батьки бачать, що "змінити" чи "вилікувати" свою дитину вже майже неможливо. і що ліки зможуть тільки покращити стан дитинки а не повністю вилікувати, вони повинні усвідомити, що це не дитину яку треба міняти чи лікувати, а себе.

Усі діти, які вони б не були, хочуть одного - любові!
Любов дарується безплатно і не вимагає якогось надзвичайного зусилля.Так-це втомлює,виснажує,забирає власних час.
Але любов вимагає, щоб ми любили усіх такими якими вони є насправді а не такими якими ми б хотіли їх бачити.
Любов це не тільки "відчувати" певні емоції. Справжня любов - це дарування. Любити означає дарувати усе, що маємо заради тих ,кого ми кажемо що ми любимо.

Отож, дитинка яка не така як всі ,хоче любові. Вона немов каже: Люби мене! Люби мене такою якою я є!
Тоді і лише тоді, батьки бачать, що їхня дитинка не "кара" а справжній дар. Бо через таких дітей ми вчимося, що означає любити. Також, у кожної особи є унікальні дари, дари які нас міняють і роблять нас кращими.

В Україні є спільноти "Віри і Світла". Це групи в яких є різні діти які не такі як всі, їхні батьки, молодь, священик. В центрі цієї групи є дитина. Це не означає, що спільноти створені "для" таких дітей, що ціль спільноти робити все "заради" них. Ні! У спільнотах практикується інтерграція, усе робиться разом, так що насправді спільнота допомагає нам приймати незвичних дітей у наше суспільство і допомагає нам розкрити наше серце і любити всіх, і не тільки красивих, розуміних, багатих, успішних...

У Тернополі є 4 таких спільноти. Моя сім"я (Марія, я і наша дочка, що має 9 років) є учасником спільноти при Катедрі.

Дуже раджу завітати до др. Олега Романчука... він молода, розумна, щира і безкорисна людина, яка набагато краще все вміє пояснити...

Кожна дитинка - це благословення! Єдине, що деколи потрібно багато часу розкрити повністю для себе красу цього ж благолсовення.

[Oksana]

Радмило, дивіться, скільки у Вас зявилось нових друзів!!! Перед якими не потрібно ховатись, соромитись! І я впевнена, що їх буде ще більше!
Будьте сильними! :) Ми з всі Вами, і завжди готові підтримати!!!

P.S. де речі, мені, в мій складний період життя, також порадили сповідатись у кожну першу пятницю місяця. З молитвою до Юди-Тадея я завжди звертаюсь коли мені здається, що виходу немає... А скільки ще існує сильних молитв, девятниць, вервиця!!!
Через рік, після втрати донечки, я народила двох абсолютно здорових діток :) Хоча, дейкі з наших лікарів не рекомендували мені більше навіть думати про дітей! Віра, це велика сила, а Бог милосердний!!! Він почує Вас!

[Радмила]

Дякую всім за підтримку.
Я не втрачаю надії на те, що моя дитина все ж таки може бути здоровою. І я прикладу до цього максимум зусиль. В Джерело я зверталась, буквально кілька днів тому. Просили почекати, бо в них зараз великий наплив дітей. Сказали передзвонити після 20 січня, можливо зможуть нас прийняти.
Я переконана в тому, що моя дівчинка може і буде жити нормальним життям. Ми не ховаємось від людей. І в нас є друзі, які знають про наші проблеми. Просто я стараюсь, що б це не так кидалось у очі. З тієї позиції, що все ж таки ми будем ходити в школу, я так сподіваюсь. І мені не хочеться, що б на мою дитину вішали ярлики діти чи вчителі. І що б розглядали її поведінку і будь який не послух, лише через призму хвороби.
Ми гуляєм час від часу з дітками. Але не зі своїми однолітками, а дещо з молодшими. З ними їй легше поконтактувати, а мені легше, бо не кидається в очі відставання. Я все ж таки дуже тяжко сприймаю її на фоні тих діток з якимим ми росли від немовляток. Бо починали наче всі однаково, малятка в колясочках і мами, а результат на жаль... Літом я організувувала спільні ігри в дворі в різновіковій групі. Таким чином, щоб моя донечка теж брала участь в них. Але при великій кількості дітей (більше двох ) вона дуже перезбуджується і її тяжко заспокоїти.
Моя дитина змінила мене і всіх хто її любить Вона вимагає нестандартного підходу. Щодо мене, то в мене ціла колекція методів, як заспокоїти дитину, яка вже мало по стелі не ходить. Також можна вже видавати книгу казок-оповідань :-)
В самі критичні часи, коли підступає депресія, я читаю форум "Наши невнимательные гиперактивные дети". Там спількуються батьки діток з різними проблемами. Читаючи, я розумію, що ми ще маєм не саму більшу біду. Для себе я знайшла багато корисної інформації, щодо виховання і розвитку от таких нестандартних дітей.
В школу материнства я ходила з першою дитиною, за другою не було змоги. Ваша школа мені дуже допомогла налагодити грудне годування,Ю та і не тільки, вона дає імпульс до розвитку в вихованні діток. Велике Вам за це Дякую.
Хочу сказати, що головна проблема з якою я зіткнулася, це брак спеціалістів в нашому місті. І відсутність інформації. Всю інформацію я черпаю лише з інтернету. Це і література і консультації спеціалістів, крім медаментозного лікування. З тих до кого я зверталась тут у нашому місті нам майже ніхто не допоміг, а деяке лікування відверто зашкодило.
Про спільноти в нашому місті чую вперше. В мене була ідея створити організацію, яка б могла надавати підтримку таким як ми. Мова не йде за матеріальну сторону, а більше за інформаційну: куди звернутись, де можна коректно поставити діагноз, як правильно поводитись з такими дітьми, як їх вчити, як допомогти адаптуватись у суспільстві, і навіть просто поспілкуватись з батьками таких діток. Добре, що в мене є інтернет дома. Але мабуть є такі батьки які цього не мають, і теж стикаються з проблемами, а інформації знайти не ма де.

[Гість]

Привіт, Радмило. Я не вправі вам щось радити, але мені здається вам буде цікаво подивитися це відео....

Прихований текст. Щоб його побачити, Вам необхідно зареєструватися!