Колись я вважала себе некрасивою і комплексувала.
Шкодувала, що нема грошей на пластичну операцію. Проте, що я б хотіла змінити, я так і не розуміла точно.
А потім я виросла. :D І почала жити за принципом, що я не різдвяна ялинка і не долар, щоб всім подобатися.
І якшо комусь не подобаюся, то не моя проблема.
Стала себе цінити і любити, бо я неповторна.
А потім знайшлася моя кохана половинка, і якось чоловік сказав мені, що я, як алмаз між камінцями, якого не видно, бо він необроблений. Але хто знайде, тому пощастить. І пощастило йому. Мені таак приємно було!!!
А до чого я це все...
До того, що я б не погодилася на ті всі процедури. Важливо, коли тебе люблять не за блиск зовнішінй, а за те, що в душі.