Я став татом!З огляду на те, щоб більш повно висвітлити такий період нашого життя як батьківство, а особливо перші його тижні й місяці, пропонуємо вам фрагмент з блогу чоловіка, який нещодавно став батьком. Так, можливо знайдуться люди, які назвуть це виключно і лише його суб'єктивним досвідом, але не будемо слухати песимістів, принаймні сьогодні.
Манера, в якій викладає свої думки молодий тато, допомагає нам зрозуміти, що батьківство - це не лише постійна праця і відповідальність, а й неабияка радість.
Я став татом!
Народження дитини... Якби ви знали, яка це щаслива пора!
Коли в родині з'являється дитина - все перевертається! І справа не тільки в пелюшках. Дитина змінює все ваше життя, багато дрібниць стають раптом важливими, кожна мить життя приносить радість.
Ви радієте, якщо навчилися спати, похитуючи ногою її ліжечко. Ви щасливі, якщо знайдете у хлібниці шматочок сухарика, адже в магазин ходити часу немає. А ці кола... Такі незабутні кола під очима.
Батько тільки що народженої дитини завжди помічає на вулиці такого ж щасливчика. Адже крім них, ніхто більше так рано не встане, щоб бігти за дитячим харчуванням.
Дитяче харчування... Мені цікаво, хто це придумав видавати дитяче харчування так рано? Чому не ввечері? Чому дитяче харчування можна отримати виключно з п'яти до п'ятнадцяти без п'яти ранку?
Я став татом!
Дитина... Дитина приносить радість, ви загортаєте цю радість в памперс і викидаєте її у відро для сміття.
Памперси... Я став експертом з памперсів. Я знаю, що вони пропускають і що не пропускають, і те й інше, треба сказати, мені не подобається. Ось винайшли б памперс такий, щоб дав його дитині при народженні, а зняв би років так у шістнадцять. Але немає таких памперсів, тому сидиш з ранку до вечора, дивишся рекламу і чекаєш, чи не з'явився ще сухіший і ще більш легкий підвид памперса. Напевно в Сахарі багато памперсів, - адже там так сухо.
І щоб завершити цю тему, не можна не відзначити радості мами, котра вибігає з ванної після годинного крику малюка з вигуками: коханий, він покакав! Іди швидше, ти повинен це побачити!
Я став татом!
Так тепер добре їздити в метро. Всі поступаються місцем, всі заглядають у візочок і намагаються визначити хлопчик там чи дівчинка. Вагон поділяється на два табори, довго сперечаються, потім в кінці кінців звертаються до вас, а ви після кількох безсонних ночей чесно відповідаєте: я не пам'ятаю, запитайте у мами.
Мами це взагалі окрема тема. Вони єдині, хто знає, скільки тижнів вашій дитині. Скільки місяців або років тато ще може визначити, але як у материнській голові вміщаються всі ці тижні - незрозуміло.
А деякі рахують навіть години. І хвилини.
Хвороби... Я ніколи не думав, що буде так важко. Ні, ви не подумайте, я тримав у дитинстві хом'ячків і приблизно уявляв, що таке бути батьком дитини, але все ж не до такої міри.
Якщо дитина починає кричати, ви тут же сідаєте за телефон і починаєте телефонувати. Спершу звертаєтеся до знайомих. І тут ви розумієте, що нічого не розумієте. Одні кажуть, що ви надто щільно закутуєте дитину, інші говорять, що непогано б на дитину ще пару шуб одягнути, одні кажуть - гартувати, інші кажуть - робити припарки, одні кажуть - їжте вітаміни, інші - нічого не їжте. Ви кидаєте слухавку і дзвоните до тих, хто вам дійсно може допомогти, хто допомагав вам і в дитинстві - ветеринарам. Там кажуть, що хом'яки дещо відрізняються від дітей і ви, нарешті, телефонуєте у швидку.
Лікар приїжджає. Як тільки він входить, ви вже відчуваєте себе винуватим за те, що його потурбували. Ви вже готові під землю провалитися і в таємниці сподіваєтеся, що ви не помилилися і викликали лікаря не дарма. Потім розумієте дурість цієї думки і навпаки молите Бога, щоб виклик швидкої був марним. Лікар оглядає дитину і далі два варіанти: або ви забули змінити памперс, чи вас все-таки забирають до лікарні.
Дитячі лікарні. Кажуть, в'язням легше передати записку, ніж дружині, котра лежить у лікарні. Там всі проти вас. Лікарі можуть вас прийняти тільки в ваш робочий час, вони скажуть, що все добре, все чудово, не турбуйтеся, всі діти проходять через реанімацію. Якщо через пару тижнів вам вдається визволити своїх коханих з лікарні - вам пощастило. Хвороба звичайно ж не пройшла, ви викликаєте знайому медсестру і вона за два-три сеанси масажу досягає того, чого лікарі не могли досягти десятками уколів.
Я став татом!
Весь світ здається тепер крутиться навколо дитини. Якщо у вас є діти, ви мене зрозумієте. Ви стоїте над її ліжечком, дивитеся на це маленьке диво і думаєте, коли ж ти підростеш? Коли ж можна буде тебе поставити в кут? Поки що можна лише покласти...
Дитина. Поруч з нею все бачиш по-іншому. Здається часом, що всі багатства світу готовий віддати за її усмішку.
І готовий жартувати тут ще пару годин, чекаючи усмішки вашої.
Я став татом!
Олег Козирєв
P.S.: Якщо будете проходити через парк, зверніть увагу на усміхнених татусів з дітьми у візочках - справді є на що подивитися ;)
Прихований текст. Щоб його побачити, Вам необхідно зареєструватися!
. Тобто як вареники в макітрі перекидують, щоб масло розмішалося ;)
....
))
...