Гнів і інші емоційні прояви у сім'ї

[happymami]

у мене чоловік спокійний як удав, аж дратує те, що він не злиться у відповідь :grin: :grin: :grin:

аналогічно . Я ще більше злилася від того спокою. А одного разу кажу - як не зробиш те-то, ЧИ ТАМ НЕ СКАЖЕШ ТЕ-ТО, ТО Я тебе рондельком вгрію, не віриш? А він такий на повному спокої - не вірю, заспокойся. А мені ще від того злосніше. Пішла на кухню, взяла каструльку, прийшла така вся в афекті, кажу - ану бігом зроби шось шо я там в той момент вимагала (та не переживайте. я не істєрічка і не просила серед зими фіалок. Було якесь таке діло, шо реально "мороз" був недоречним). Ну короче - вгріла троха банячком на пів сили мужа. десь вроді в руку попала.

А коли була вагітна, то так як Перлинка, раз кружкою кинула. Правда потім так було тяжко шпалери від чаю відмивати... Зато отрезвляє в моменті. Як жбурнула і воно дзенькнуло, так мені зразу з переляку вся злість і пройшла

А щодо емоцій, то я крикуха така шо ого-го :oops: . Була. Зараз потроху попускаюся з віком і з певними знаннями :tipok:

[мешканка]

Як кажуть, ніщо так не дратує і не виводить з себе. як фраза "не нервуйся!"
В нас якось по-різному. Коли вже дуже накопичуються емоції-то зриваємось на крик і, цікаво, що чоловікові легше крикнути ніж мені. (то в нього спадкове) а потім каже, що він не кричить, що то в нього голос такий
Я нічого не б"ю і не роблю шкоди. Ну і на піку злості можу послати розвернутись і гримнути дверима..., але й то рідко-боюсь відкоси повідбивати чи двері пошкодити, а вони такі дорогі. Ну для такого треба, щоб вже добре назбиралось негативу...А , загалом, намагаємось мирно вирішувати всі конфлікти. Коли чоловік нервовий чи злосний-намагаюсь або не лізти, або розрядити ситуацію...а от чоловік не вміє бачити мій поганий настрій, він відразу обурюється...

[Перлинка]

та і чоловік вічно в момент агресії лізе обніматись, цілуватись і очі заглядає, ну як тут злитись?

ой мені так подобається,коли чоловіки вміють так тушити

колись один з моїх кавалерів вмів так,ну таких вже косяків напоре-я зла,готова порвати його,а він так з посмішкою обійме ,пожартує з мене, і я вже поплилп по паркету.

а мій замикається,як страус голову ховає,я аж розриваюсь,а мене ніхто не чує,діалог неможливий :( .

може хтось знає як з цього анабіозу виводити?

[mari]

eney написав:
та і чоловік вічно в момент агресії лізе обніматись, цілуватись і очі заглядає, ну як тут злитись?


ой мені так подобається,коли чоловіки вміють так тушити

колись один з моїх кавалерів вмів так,ну таких вже косяків напоре-я зла,готова порвати його,а він так з посмішкою обійме ,пожартує з мене, і я вже поплилп по паркету.

Романтика під час гніву :flag:

[mala-karta]

та і чоловік вічно в момент агресії лізе обніматись, цілуватись і очі заглядає, ну як тут злитись?

мій так намагається.
Мене дратує страшенно!!!!!!
Краще б казав "не нервуйся". Спокійним тоном :grin:

Ія раз кружку побила. Ще на зорі спільного життя. Теж шось морозився. Потім дуже жаліла, бо то була моя улюблена кружка :istereka:
А в мужа мороз пройшов, життя заставило

[oksana.tesliuk]

а мій замикається,як страус голову ховає,я аж розриваюсь,а мене ніхто не чує,діалог неможливий :( .

може хтось знає як з цього анабіозу виводити?

То ше я так само роблю - обідилася (при чому, не важливо чия вина насправді) і ні пари з вуст, і то на довго :oops: То чоловік лишає мене в спокої і теж замовкає. Так поморозимося день, а там дивись як ніц і не було. Як вина була моя, то можу потім ше й пробачення просити Зате сусіди кажуть, що живем душа в душу - ніхто ніколи не чув криків з нашої квартири :grin:

[eney]

oksana.tesliuk :men:
Перлинка а ти мексиканських серіалів хочеш?шоб в окрузі 5 км всі від крику розбігались?

[Перлинка]

oksana.tesliuk :men:
Перлинка а ти мексиканських серіалів хочеш?шоб в окрузі 5 км всі від крику розбігались?

я хочу говориитти про проблеми і намагатись вирішувати їх,щоб знову таке не повторювалось,але так як мене не хочуть чути,то наступають на ті ж граблі

[oksana.tesliuk]

я хочу говориитти про проблеми

То не так просто. Вчуся, вчуся, але в критичних ситуаціях все одно клинить :(

[Anyri]

а мій замикається,як страус голову ховає,я аж розриваюсь,а мене ніхто не чує,діалог неможливий :( .

може хтось знає як з цього анабіозу виводити?

я хочу говориитти про проблеми і намагатись вирішувати їх,щоб знову таке не повторювалось,але так як мене не хочуть чути,то наступають на ті ж граблі

Оце 100 % про нас - я вже купу способів перепробувала щоб поговорити і вирішити проблеми, а віз і нині там. Сказав, що я ні ... не роблю цілими днями з кількамісячною дитиною, і жодні мої спроби переконати його в тому, що дитина забирає купу часу ні до чого не приводять. Так що у нас конфлікт один, але регулярно то затухає, то загоряється. Я вже відчуваю себе