Як чоловік на 5, а як тато на 2

[Liljondr]

у нас є знайомий професор, коли його син був малий, він ще не був професором, дуже багато працював. приходив додому дуже пізно, то дитині пеціально переробляли режим

я так і робила ;)
до недавна як він ще приходив з роботи

А тепер просто помічаю, що 10 година бемкає - а він все одно не спішить до мене з дітьми.
Правда вчора ніби цю темку почитав. І малого поносив і посуду помив -- і це при тому що я його не просила за допомогу.

[Liljondr]

На худой конец, есть выходные! ))
надо попытаться найти золотую середину... Чтоб и будущее детям обеспечить, и чтоб это не было в ущерб уделяемому им вниманию

це все так
просто хочеться щоб не тільки я була ініціатором. А ще й від нього почути - "Цирк приїхав. Давай доцю поведемо", "А пішли на виставу на цій неділі" тощо.

[mala-karta]

ех :(
мені це теж здається якимсь егоїзмом (тільки не кажи чоловікові)

ну я розумію, що хочеться побути наодинці з собою, що є цікавіші справи, ніж книжечка чи пазли. Але ж це його дитина, все таки.

В нас проблеми аналогічні. Правда, в нас малий конкретно так не хотів гратися з татком, після чого татко задумався. Зараз дитина татка любить :)

[Перлинка]

це все так
просто хочеться щоб не тільки я була ініціатором. А ще й від нього почути - "Цирк приїхав. Давай доцю поведемо", "А пішли на виставу на цій неділі" тощо.

я вже змирилась з тим що такого нема і не буде,якщо я не закомандую

[oksana.tesliuk]

взагалі можна жалітися і жалітися....

А нашо жалітися, коли він на 5? Колись в одному журналі прочитала про те, що українські жінки ніколи не хвалять своїх чоловіків. Живуть з ними роками, жаліються на найменші дрібниці, а за великі хороші справи чомусь не хвалять. Невже нам так шкода тих схвальних слів?! Чи ми так боїмося, що коли похвалимо, то ще прийдуть злі тьоті і відберуть?! Може все таки спробувати спочатку хвалити, а там, дивись, і жалітися не буде на що?! ;-)

[mala-karta]

Може все таки спробувати спочатку хвалити, а там, дивись, і жалітися не буде на що

о, це дуже хороша порада!
як похвалю - то хай навіть і не побіжить зірку з неба доставати, але коли похвалиш, то вже і сваритися не хочеться :)
І чоловік після похвал добрий і помагає більше :)

[Liljondr]

взагалі можна жалітися і жалітися....

А нашо жалітися, коли він на 5? Колись в одному журналі прочитала про те, що українські жінки ніколи не хвалять своїх чоловіків. Живуть з ними роками, жаліються на найменші дрібниці, а за великі хороші справи чомусь не хвалять. Невже нам так шкода тих схвальних слів?! Чи ми так боїмося, що коли похвалимо, то ще прийдуть злі тьоті і відберуть?! Може все таки спробувати спочатку хвалити, а там, дивись, і жалітися не буде на що?! ;-)

я теж стараюся бачити все якось краще. Просто ми ж такі усі, завжди хочеться ще краще

Так наприклад і грошей завжди бракує. Скільки б їх не було - зростають витрати і знову мало. ;)

А злих тьоть - звичайно боюся ;-)
Якщо є чим дорожити, то чому б не боятися втратити?

[мешканка]

Liljondrспробуй заохочувати, дякувати, хвалити...казати,як малечі подобається з татком бавитись, як вона на татка цілий день чекала, як питала, коли вже татко прийде і т.д.
а з чоловіком, ненав"язливо, говорити на цю тему: не критикуючи чи прискіпуючись, а так, спокійним люблячим тоном подавати ідеї для занять з доцею. Можна обговорити графік і його дотримуватись: типу, 2-3 рази на тиждень татко сам гуляє з дитиною,а якщо пізно з роботи приходить-тоді сам повністю готує доцю до сну: миє, читає казочку і вкладає в ліжечко (чи які там у вас ритуали...) Часом, чоловіка треба підштовхнути бо самому йому й так добре і він не думає, що щось там не доробляє...Головне: не перегнути палку, щоб не викликати спротив і обурення.

[Nymydora]

Liljondr Можна обговорити графік і його дотримуватись: типу, 2-3 рази на тиждень татко сам гуляє з дитиною,а якщо пізно з роботи приходить-тоді сам повністю готує доцю до сну: миє, читає казочку і вкладає в ліжечко (чи які там у вас ритуали...) .

Мешканка, не ображайся, але то наївно трохи.
Якщо чоловік не хоче, ти його ні на які графіки не переконаєш.Тим більше, якщо йому цікавіше за компом посидіти. А якщо пізно прийде з роботи, а його ще заставляти до дитини, то це взагалі катастрофа буде - аргументи залізні: досить того, що я допізна працюю, так ти ще мене до дитини припахуєш??? ну і в такому ж дусі...

[oksana.tesliuk]

Якщо чоловік не хоче, ти його ні на які графіки не переконаєш.

Во-во!!! Краще просто змінити своє відношення до того, що він робить чи не робить, і не мурдувати ні себе непотрібними в такому випадку думками, ні його безкінечними розмовами про "правильно-неправильно".
Я вже 12 років шпортаюся за взуття свого чоловіка в коридорі, бо він роззувається по першій позиції (хто займався гімнастикою чи хореографією зрозуміє). Це приблизно 0,5 метра виходить, а в коридорі вільного простору лише 1 метр!!! Так ніякі розмови і не допомогли. Якби я всі ці роки на нього рикала чи злилася, то ми б вже певно розлучилися через дурні мешти. То я себе виховала так, що навіть вже не помічаю того, як акуратно сама складаю їх кожен раз попри бік