Хто ви за освітою?

[Радмила]

а я інженер-електронщик. Але працювала програмістом. Боюсь що за 5,5 років декрету, вже дискваліфікувалась. :(

[krapk@]

та чого, як кажуть, якщо мозги є, то їх не продасиш. Все пригадається. Як би я хотіла бути програмістом, але мозгів не хватить. Я якесь ні се ні те. Тобто художник-музикант з мене точно ніякий, але і здібностей до математики особливих нема. Вчила, розв'язувала, но так щоб від природи, щоб конкретний логік-ні

[eney]

вчитель рос мови та літератури, зарубіжної. по професії пропонуваливести курси в арабів но відмовилась, так як не сильна в мене англійська(все ніяк до неї не сяду), а так працюва касиром, посеред навчання.

[oksana.tesliuk]

В мене вчора було рівно 10 років стажу роботи на держслужбі Перше і на сьогодні єдине місце роботи - управління зовнішніх зносин (знаю, смішно звучить, особливо в російському перекладі , але стосується міжнародних відносин та зовнішньоекономічної діяльності). І за фахом я економіст-міжнародник. Працювати там мені дуже цікаво - постійно в русі, постійно нові проекти, знайомства... Навіть вже перед самим декретом ініціювала спільний з поляками проект по сприянню розвитку малого і середнього бізнесу, який вже отримав фінансування від Міністерства закордонних справ Польщі на цей рік (нажаль наш уряд фінансує різні програми і проекти з кожним роком все менше й менше). Зараз ним займається один з працівників мого відділу. Мабуть то мене через це так жаба давить, що вже 2 місяці ходжу на курси польської мови
Минулого року стала ще однією із співзасновниць українсько-литовського товариства. Вперше в житті писала і реєструвала статут громадської організації. Лищ тоді на власній шкурі відчула, яка в нас дика бюрократія :o
А ще два останні роки була головою Державної екзаменаційної комісії на Україно-німецькому економічному факультеті в нашому економічному універі. Не можу вам передати, які там розумні молоді люди!!! :гуд: Інколи навіть не було кому "4" поставити, не те що "3". З кожної групи приблизно по 5 чоловік паралельно навчалися в Дрезденському універі, причому не за власні кошти, а вигравши стипендіальні програми!!! Випускники магістратури, які захищали дипломні, практично всі вже були працевлаштовані - Київ, Донецьк, Львів... Більшість з тих, хто вчився в Німеччині, там же і находили роботу або продовжували навчання, здобуваючи вищу наукову ступінь (PhD). Останніх німці навіть більше люблять, бо місцеві, отримавши дипломи бакалаврів, відразу починають власну справу, заробляють на себе. А в наших якось то з менталітетом пов'язано чи що - вроді якби престижно мати науковий ступінь :? Я ніби й непогано вчилася, тобто теорію трохи ще пам'ятаю, але коли слухала ті всі виступи, завжди підчитувала щось, бо соромно було б, якби щось не в тему спитала :oops: Така робота дуже стимулює займатися самоосвітою. Мені й цього року декан факультету пропонував очолити ДЕК, ще восени дзвонив. Але я чесно зізналася йому, що не зможу, бо якраз в період держіспитів маю народити :flag:
Думала ще попробувати якось долучитися до партійної діяльності - там теж дуже цікава своя специфіка роботи. Але мабуть добре, що не встигла. Бо в нас тепер як за совєтів - одна партія forever!!! А, ну і ще + опозиція, якій правляча партія дозволила бути опозицією
Але все думаю, як би то той весь досвід застосувати, щоб ще й гроші трохи заробляти?! :? Бо поки з/п вистачає лише на нормальні шмотки і їжу. А так щоб відкласти, на щось серйозніше підзбирати, то ніяк
Шось я певно нафлудила тут забагато?! Якщо, то викидайте. Мусить бути хоч якась цензура, щоб не провокувати паніки серед народу ;-)

[oksana.tesliuk]

вчитель рос мови та літератури, зарубіжної. по професії пропонуваливести курси в арабів но відмовилась, так як не сильна в мене англійська(все ніяк до неї не сяду), а так працюва касиром, посеред навчання.

Ніколи не варто відмовлятися від того, що само до тебе приходить - це мій особистий висновок, з яким я іду по життю. Раз воно само тебе знайшло, значить ти до того вже готова. Просто треба буде трошки на початку піднапрягтися, повчитися, гулі набити... Без цього ніяк ;-) Коли мені запропонували посаду в управлінні, було так страшно аж коліна підгиналися. Там в керівниках одні дяді поважного віку, з великим досвідом (і животом :grin: ), а мені лише 26, та ще й жінка (з гендерною політикою в нас там вопше торба). Але я погодилась і не шкодую :tipok:

[oksana.tesliuk]

Але в основному заробляю на дизайні поліграфічної продукції. То тому візитку, то тому флаєр, то комусь журнал зверстати, то комусь банер намалювати

Слухай, наші Ліля, що фітнес для вагітних веде, завершила писати книжку ("Фітнес для вагітних"). Питала мене, до кого можна було б звернутися з приводу оформлення, видання і все таке... Ви знайомі, чи вам помогти?! ;-)

[Lesya]

А я провізор. Точніше, магістр фармації. Гроші заробляла тільки по спеціальності. Всі інші проекти були на волонтерських засадах. Займалася дизайном обкладинок, версткою, організацією масових екскурсій, конференцій... В універі займалася наукою, трохи писала, їздила по конференціях.
Зараз освоюю крій і шиття, ну щоб шити не тільки постіль і спіднички, а щось серйозніше.
Люблю фотографію, але студійної зйомки не зроблю - моє - то фоторепортаж. Тобто ловлю моменти. Не виходить в мене: так сядь, туди голову поверни...

[Перлинка]

вчитель рос мови та літератури, зарубіжної. по професії пропонуваливести курси в арабів но відмовилась, так як не сильна в мене англійська(все ніяк до неї не сяду), а так працюва касиром, посеред навчання.

Ніколи не варто відмовлятися від того, що само до тебе приходить - це мій особистий висновок, з яким я іду по життю. Раз воно само тебе знайшло, значить ти до того вже готова. Просто треба буде трошки на початку піднапрягтися, повчитися, гулі набити... Без цього ніяк ;-) Коли мені запропонували посаду в управлінні, було так страшно аж коліна підгиналися. Там в керівниках одні дяді поважного віку, з великим досвідом (і животом :grin: ), а мені лише 26, та ще й жінка (з гендерною політикою в нас там вопше торба). Але я погодилась і не шкодую :tipok:

Згідна,колись будучи ученицею старших класів до нас в місто приїжджали волонтери з Франції, студенти привезли гум.допомогу на невеличких вантажівках,я подружилась з двома дівчатами з їхньої команди,ходили разом гуляти,показувала місто.
Чи я їм сподобалась,чи їм стало мене шкода(ну власне тоді тут були такі часи що всіх було шкода),що вони мені запропонували допомогти з наванням у Франції,що там мовляв існують різні програми для іноземців ,а вони як активісти якоїсь молодіжної організації могли б підтримати і посприяти.
Ви бачили таку дурепу колись?Я відмовилась.Мотивуючи тим ,що ддобре не володію мовою,що розмовляю добре,але погано знаю граматику і т.д.Дівчата потиснули плечима ,як то кажуть умом росию не понять(ну і частково Україну :grin: ) і більше мене ніхто особливо не вмовляв,а я вже й ніби передумала,але якось не наважувалась знову зачепити ту тему.
Отак собі пококетувала ...
Якось з тих пір маю звичку брати ,та пиймати з вдячністю те що мені дають чи пропонують,якщо воно мені потрібно,а не ломатись,бо може бути пізно.

[krapk@]

ага от і мене життя вже навчило. Краще взяти і потім відмовитися (не хоч не можеш не вмієш), ніж не взяти і думати, блін а якби ж все вийшло. Ну от чого ми не народжуємося таким мудрими зразу?

[olgakr]

А я за прфесією - вчитель, однак по спеціальності роботу знайти не змогла, а потім пішли діти і так сиджу тепер вдома. А на роботу дуже хочеться..