Чому мамусь суспільство клеймує?

[Lesya]

Може я створюю цю темку не в тому розділі, то перенесіть, куди треба. Просто пів дня з голови не сходить. От іде по вулиці вагітна жінка з коляскою. дитинці може рочок. А вслід їй коментарі, мол "ото бідна нещасна, нащо її друга дитина, якщо це ще не ходить", або "ото дурна пішла. І чоловік совісті не має".
А якщо діток 3 чи 4, що в принципі в наш час рідкість, то одразу кажуть - "вони точно баптисти", чи дивляться так співчутливо, ніби це.... ну навіть не знаю з чим порівняти.
Ну чому так? Діти - це не кара, а благодать Божа! Що, більше як 1 дитина - то вже сектант? В християнина не може бути дітей, чи як? На сім"ї священників взагалі дивляться, як на інопланетян або садистів чи садомазохістів - над жінкою знущається, а вона бідна тільки народжує...
Чому в нашому суспільстві діти стали такою проблемою? В українців же споконвіків були великі сім!ї, родини. от наші прабабусі мали по 3-6 дітей. часи були важкі, погана медицина, дехто помирав в дитинстві.А вже наші батьки мають 1-3 дитини. Це в час, коли існувало поняття декрету (тоді був на рік чи півтора), молочні кухні, дитсадочки.... Та для наших бабусь і прабабусь пеленка - то вже було проблемою дістати. на роботу треба було виходити за 3 чи 5 днів після родів. Ну в голові не вкладається! В наш час - декрет 3 роки, допомога державна (її мало, але вона є! Причому не у всіх розвинених країнах вона є.), няні, яслі, дитсадки....
Здається, скоро ми дойдемо до стану, в якому місце бабая, кощея безсмертного, баби яги займуть багатодітні мамусі і тати. "Будь чемним, а то народиться в тебе 3 дитини.." :niger:

[Oksana]

от і я не раз чую, ще й досі, бідненька, то ж двійня, важко напевно, співчуваємо вам і т.і. і т.п. в різних інтерпритаціх, і дууууже рідко, яка щаслива мама. А коли маленькі були, і в колясці подвійній, то чула таке за кожною другою людиною, яка проходила мимо. Старалась не звертати увагу, якщо це просто проходили, а як таки пиняли мене і щось таке говорили, то завжди відповідала, що навпаки, я ДУЖЕ ЩАСЛИВА!!!! Бо дітки - то щастя, і не відмовлюсь від ще однієї двійні ;-)
Через одного робии круглі очі, і розказували як було важко з одним... Сумно... А на днях проходили попри двох моодиш жінок, і дітки зупинились коло їхніх, погратись. Ну та й вийшло так, що стояли один біля одного і ми. То було чути їхню розмову:
- А ти друге не плануєш?
- Та мама мене вже питає коли, каже, що пора б, а я їй так і кажу, що я тільки з того гім...а вибралась (дівчатка модератори вибачте, але то мова оригіналу, інакше не передам)...

Стало страшно і дуууже сумно, бо дітей в нас тепер асоціюють вон з чим... :(

[mala-karta]

Lesya, знаєш, може я і не права...
а може раніше просто контрацептивів не було?
а аборти були заборонені (я проти абортів, якщо що)

В моєї бабусі 1 син.


а про діток.
Якщо чесно, я вважаю, що мамі це все-таки важко - дітки з маленькою різницею.
Це треба мати величезне терпіння, аби всіх обласкати і ні на кому не зірватися.
Особисто я не впевнена, що змогла б.

Для мене мій син - найбільше щастя. Але я тверезо дивлюсь на ситуацію. Зараз другого не планую через багато причин, але одна з них саме та, що потрібно багато терпіння.

[mala-karta]

Oksana, а я все таки думаю, що двійнята легше ніж погодки ;)
Ну так мені здається, може я і не права.
Бо вони відразу двоє. І завжди все на двох. І мама звикає відразу до двох. І режими схожі, і граються разом відразу, як починають гратися.
А погодки трохи важче. Тут був один - ну мало не центр світу, а тепер ще одне буде. І мамі важко перестроїтися, і старшому важко.

[гра з вогнем]

та дівчат. це не суспільство клеймує, а ви так сприймаєте.
так дійсно є історії. що шкодують жінок. котрі рік за роком народжують. ну а як їх не шкодувати. як вони самі кажуть, що ладні піти від чоловіка лиш би не родити. 8-10 дітей в 30 років, і на кого та жінка схожа? це гарно розмірковувати, попиваючи каву, і колупаючи тортик ложечкою, а вони з ранку до ночі працюють, більшість з них мають ще якісь морально-релігійні обмеження, і ще й як земля щороку народжують... і да, як я бачу яка побита та жіночка і як ледве очі підводить - мені її шкода. а як бачу. що щаслива - то й радію за неї!
отож висновок - якщо людина ходить з дитиною як у воду опущена, то її так і сприймають. а як материнство для неї в радість - то і оточуючі це помітять.

стосовно наших бабусь-дідусів, все криється у фразі "часи були важкі, погана медицина, дехто помирав в дитинстві." напевно зрозуміло чому 5-6 дітей, правда? як світло в Нью-йорку на пару днів виключили. то через 9 місяців бейбі бум стався. Задокументований факт. Дєло било вечером - делать било нечего
Не буду вже говорити про те що і медицина дійсно дозволяє уже контролювати дітонародженість, та і родити не треба 10-ток, щоб 1 чи 2 вижили...

[Oksana]

так і я не спорю, сама завжди кажу, що погодки то набагато важче, чим двійнятка :P І опущена ніколи не ходжу, але люди завжди думають, що то капець як важко Вони то напевно по доброму, хочуть пошкодувати, то просто я, навпаки хочу щоб за мене потішились, бо я то щаслива, і взагалі все мріяла про двійняток :P

[Oksana]

о згадала, на днях, навпаки, дівчинка яка має одну дитинку, і побачила як мої граються між собою, сказала, що двоє то легше!
І біьше того, я абсолютно з нею згідна :P

[Перлинка]

я лиш хотіла написати ,що мене ніхто не таврує

і ще жодного разу не співчували,може бояться :?

ну міряли відвертоздивованими поглядами,як одного тато в візку везе,а поряд вагітна мама за ручку з другим.

а коли вийходили на прогулянку з трьома ...

а що до близнят,згадала як зустріла в парку знайому з двійнею десь 7 міс,вони з мамою їх вигулювали

моїй доці ще певно місяця не було ,але я коло неї була синя,то я тій знайомій тоді про себе також поспівчувала,уявивши що їй так як мені ,але вдвічі похлєщє,тоді я ще не знала,що бувають ттакі спокійні немовлята як мої хлопчики,та й доця як навчилась говорити стала чемною.

[Oksana]

а я сама гуляю, і нічо :grin: Нормально :grin: БІьше того, давно замітила, що коли гуляю сама, то дітки набагато чемніші, а коли з кимось, то можуть і вередувати, бо знають, що МОЖНА Є кому побавити Але, я вже десь писала, що в мене дітки маленькими були взагалі спокійні. Був лише в доці період складніший, але то тільки півтора місяці, і надворі він якраз був абсолютно незамітним, на вулиці ми мирно спали... Так, що то ще всьо від діток залежить, наскільки важко. В них тоже свої характери ;-)

[Перлинка]

мені було дуже важко як доця була немовлятком,на прогулянках в тому числі,лиш відїдемо кудись(щукала менш загазовані місця)
починає кричати,десь присяду в укромному мєстєчку -даю груди ,плюється кричить,покласти в візок неможливо ,ото брала на руки і візок штовхала перед собою то трохи замовкала,а воно ж мацьопочке ,ще треба було голівку притримувати.Візок важкий ,капєц,я від тих прогулянок була вся мокра.
За слінг тоді не знала,вірніше бачила кілька раз ,але не знала де взяти і що то можна новонароджених носити.