Чим мама молодша, тим легше?

mala-karta » 11 квітня 2011, 07:57

Перлинка

Перлинка написав:спочатку починає крихтіти потім вякати,а як довго ігнорувати,тоді аж розплачеться,але береш на руки,чи цицьку в зуби і спокуха.

а в мене Ромка такий був :)

тоже спочатк кликав - так мило "є-є", ну а далі, як правило, не доходило

svetla » 11 квітня 2011, 09:23

висновок - треба мати голову на плечах. в когось вона виростає в 18 років, а хтось і в 90 її не має

Zaya ,ти себе зашвидко до старичків записала :grin: :grin: :grin:

Ludmila » 11 квітня 2011, 10:22

думаю залежить від людини, хтось і у 18-19 років уже готовий до материнства, а комусь у цьому віці тільки розваги в голові, :dance:

як у мене було, хотілось свободи, веселощів, побачень, подорожей, жити тільки для себе, а от після 25 -ти зовсім інша історія - захотілось сім'ї, діток, домашнього вогнища :cleaning:

:beauty: :-|

flower » 11 квітня 2011, 10:52

а я вже давно готова до дітей, хоча мені зараз тільки 23, але хотіла закінчити навчання шоб повністю присвятити себе сім'ї. Вважаю, що таки дійсно все залежить від людини наскільки вона відповідальна та самостійна... я не з тих людей які постійно туснячать, навіть в студентські роки коли була можливість рідко мене пробивало на таке... А от як буду справлятись розкажу згодом, та надіюсь лише на себе так як помогти не буде кому...

Sawwku » 11 квітня 2011, 11:01

хочеться додати.
безумовно, якщо сім"я довший час складається лише з чоловіка і дружини, то вони звикають жити для себе. але перестроїти себе досить легко. все залежить від сприйняття цими людьми реальності. якщо сенс їхнього життя у вічних загулах/запоях, то вони не звернуть увагу на дитину, поки вона не покриє їх триповерховим і не хлопне дверима.
ми з чоловіком разом 8 років, 4 в шлюбі. теж привикли жити в своє задоволення, але ж можна і від виховання дитини його отримувати! ми любимо відпочивати на природі. то що ж поганого, якщо і дитину до цього привчити? і всі залишаються довольні

Ludmila » 11 квітня 2011, 11:13

Моя племінниця (ій 22 роки) одружена уже два роки (чоловіку 23 ), вони працюють, незалежні від батьків, а ті ну коли, коли ви уже подаруєте нам онуків, ми так хочемо бавити лялю, а вони кажуть "Ми ще не готові, хочемо ще пожити для себе, приходити пізно, розважатись, десь їздиити, побачити світ і т. д." Завели собі декоративного кролика і рибок в акваріумі, яким можна кинути їсти раз в день і поприбирати раз в тиждень. А я вважаю, що правильно, коли відчують, що хочуть стати батьками, тоді і подумають про дитинку і працюватимуть в тому напрямку і то їх особиста справа.

georginochka » 11 квітня 2011, 12:53

Справді залежить від особистої відповідальності і самостійності, але є ще багато їншого. Наприклад таке твердження, що чим старша людина, тим більше вона боїться смерті. Звідси і вищий рівень тривожності і, як результат, гіперопіка, що не є добре :( Тай що не кажіть, а в 16 таки ранувато :) і ніякою відповідальністю тут і не пахне. Так, що думаю найкраще між 20-тьма і 30-тьма роками.

І ще, моя свекруха постійно каже, що вона дуже пізно стала бабусею (в 52), бо дуже пізно родила (в 25). Так що чим швидше станемо мамами тим швидше бабусями :lol: