Діти-погодки. Радощі і труднощі

[georginochka]

Тему створюю вперше. Якщо є подібна, відправте мене туди :) Я мама двох чудових діток з маленькою різницею у віці. Це подвійна радість, але й клопотів дуже багато. Особливо я переймаюсь відносинами між дітьми, а саме ревнощами сина. Думаю саме вони є причиною того, що він перестав проситись на горщик і прикожній нагоді лупцює сестричку :( Дуже хотілося щоб відгукнулись мами діток-погодок, або просто з невеликою різницею у віці. Чи виникали у вас такі труднощі? Та й взагалі, як ви справляєтесь зі своїми дітками? Що вас тішить, а що засмучує?

[мешканка]

georginochka ой...тема дуже глибока..на все відразу й не відповіси однозначно.
Ось декілька моїх думок щодо такої ситуації: Ревність, як така, буде завжди, що б батьки не робили, тому що кожна дитина-це великий ЕГОЇСТ по своїй натурі. Є багато варіантів щоб якось вплинути на ситуацію, але для кожної дитини, в залежності від характеру, підійде щось своє. Наприклад, в моїй ситуації допомагало залучати старшу доцю доглядати молодшу (при цьому старшу завжди хвалити і робити акцент на тому, що вона вже велика і що в неї значно більше через це привілеїв) Ну, "доглядати" це так "грубо" сказано... але можна було доручити щось, що виконала б вона сама (помастити дупцю кремом, викинути підгузника, витерти рота, щось подати-принести і т.д.)
Зараз це вже не дуже діє (всеодно ревність проявляється). Особливо, коли ділять іграшки...але в нас розмова коротка-не можуть поділитись-іграшка забирається і ховається поки не помиряться. Битись-не б"ються, та й менша вже така, що не дасть себе образити. В більшості випадків-намагаємось обговорити різні "конфліктні" ситуації, розповісти старшій, як їй пощастило, що в неї є сестричка, як багато діток не мають сім"ї і їм через це дуже погано, а в неї є сестричка рідна, з якою можна гратись і любити і яка її любить. Правда, з часом з"являються все нові і нові конфлікти тому весь час доводиться придумувати щось нове.

[mala-karta]

georginochka, ми з братом погодки (1.8 різниці).

Що можу сказати - все дитинство (ну років до 7-8) постійні бійки і сварки. Хоча також багато разом гралися.
А потім відносини все кращі і кращі.
Зараз - просто чудові (живем все ще обоє з батьками).

А ще мене дуже нервувало те, що говорили, що я тарша і тому маю робити те то й те то. Не скажу, що я тоді злилась на брата, більше на того, хто це говорив - але, думаю, увагу на "обов'язках" старшого зовсім не варто акцентувати.
От мешканка гарно каже, що краще на "привілегіях" і додаткових правах старшого.

[mala-karta]

а, ще мені подобалося (та мабуть, і всім подобається), коли мене хвалили чужим. Типу, яка Іринка вже помічниця, тааак допомагає, і що би я без неї робила (а "певно, спала би.." - навіть в шутку не варто додавати!!! :oops: )

[georginochka]

мешканка, дякую що відгукнулись :) вам більше посчастило тим, що у вас старшенька доця, дівчатка все таки більше хочуть допомагати мамі, бути як мама. Бо моє хлопчисько щось не дуже мої, навіть найдрібніші прохання, виконує. Хоча за кожну вдалу спробу так хвалю його , так заохочую :clapping2: Як бавиться зі Златочкою, навіть як подивиться на неї з посмішкою, кажу йому який він хороший братик, як сестричка його любить. Але все одно кілька раз на день він мусить її штовхнути, чи вдарити. Навіть не знаю звідки в нього таке - його ж ніхто не бє. Може як будуть такі ж більшенькі, як ваші то можна буде їх "моралізувати", а поки О, у вас ще хтось буде! Я вами захоплююсь, ви молодець :)
mala-karta, от і я думаю, що мої будуть спочатку битися більше, а спільних інтересів буде небагато, бо вони різностатеві :( але може згодом будуть кращими друзями. Для мене це одна з головних цілей їхнього виховання

[ksenja]

georginochka, в мене теж дітки-погодки.Трохи тяжко,але як каже Мешканка треба долучати старшеньку дитину доглядати молодшу.Наша це дуже любить,але деколи може меншу то штовхнути,то вкусити,то ще щось.Але й менша вже починає давати здачі.Тоді й приходиться просити,щоб вибачилися одна перед другою.Старша зараз більше в бабусі,як вдома,тому коли вони зустрічаються з меншою - це щось - такі обійми і поцілунки) Але взагальному,ревності,як такої немає(на мою думку) :emphaty:

[georginochka]

ksenja, я тоже вже чекаю коли малеча доросте до того віку, щоб хоч трохи себе захищати, але поки - бої без правил. А старша не ображається, що її "відправляють" до бабусі? А то я таких "жахів" начиталась з того приводу, що це, мовляв, посилює ревність. І тепер свекруха пропонує забирати Марка до себе хоч на пів дня, а я криком кричу, що ні, діти повинні бути разом, біля мами. Але починаю задумуватись :? може зміна обстановки може бути корисною і синичкові, і мені?

[ksenja]

Старша аж ніяк не ображається,вона ще й рада цьому!Хоча я теж деколи кажу,що діти повинні рости разом.Старша стає більш самостійнішою.А то що це не посилює ревність - то 100%.

[georginochka]

найважче коли немає кому допомогти. В мене золота свекруха, то вона спочатку часто приходила. А так я не знаю чи впоралася б :( Марко був дуже несамостійною дитиною: на горщик не просився, їсти сам не вмів, колисався в ліжечку, а Златочка мучилась страшними коліками до 6 місяців і жила весь день на руках. А гуляти ми теж донедавна не наважувались самі, тільки двоє дорослих. Але від недавна я зношу коляску вниз поки діти сплять, і потім, коли прокидаються, збираю їх і зношу на низ.
Зчасом мусить ставати легше :) Дітки ж ростуть.
ksenja, то певно ї я відпускатиму свого :)

А коли ви віддавали старшу дитину в садочок (якщо віддавали)?

[ksenja]

Ми ще не ходимо в садочок,але плануємо йти вже з осені.