В нас усе починалось дуже важко. Перше прикладання відбулось в палаті, як тільки відійшла від наркозу. Потім дитину забрали і не давали, поки я повністю не відійду. На наступний день ми попросили, щоб дитину залишили коло мене. Прикладала її постійно до грудей. А в неї була така цікава нижня губка, що вона її постійно смоктала, а не груди. Навіть медсестрам вдавалось раз за 8-й вставити груди в ротик. Догодовували із пляшечки. Але дитина майже постійно була коло грудей. Якщо не було змоги вставити груди, я підціджувала молозиво і вкладала ті капельки їй в ротик. На третій день у мене вже прибувало молочко. Тільки я ще не вміла правильно їй вкладатив ротик груди. Вийшла ситуація, що була важкі пологи і проблеми із дитиною. Не було кому мені допомогти із прикладанням. Тоді доця насмоктала тріщинки. Мучились ними десь до місяця часу, ніяк не гоїлись. Годувала і ноги взлітали в гору, поки дитина присмоктувалась. Не допомагав ні біпантен, ні алантоїн. Аж поки не почала ходити із відкритими грудьми. Погодувала, зцвиркувала собі молоко на груди, розмащувала гарно по соску і так ходила. Загоїлись за кілька днів. Якби було знаття раніше...
"Дорогі родичі" настоювали на допоюванні, здуру дала кілька раз пляшечку із чайком і з грудьми знову почалась проблема. Потім взялась молочниця на сосках. Ранок не було, але груди так боліли, страшно... Тоді я знайшла сайт молочної ліги і робила все чітко по рекомендаціях: жодних пляшечок, допоювань, сосок. Аж тоді я почала відчувати шалене щастя, що годую грудьми.
Дитина перший місяць постійно "висіла на циці". Набрали ми мало. Після кесарського і антибіотиків мені чомусь не прописали пробіотики пити... Мали із донею проблеми поки не пройшли курс Біфіформом обоє. Почали гарно набирати вагу і мами нарешті відстали від мене, щоб я здавала молоко на аналіз жирності і з проопозиціями догодовувати дитину сумішшю. Коло трьох місяців була криза. Мала знову "висіла на циці" кілька днів. Та й тепер часом трапляються такі періоди. Але я безмежно щаслива, що ми годуємось грудьми. Годуємось по вимозі. Доня із таким щастям смокче, відтуляється у посмішці і знову жадно присмоктується. Заради цієї посмішки я готова годувати якнайдовше...