Досягнення наших карапузів! 1

TattyMummy » 24 грудня 2010, 12:40

Наш синуська менший навчився голосно сміятись - як то класно і прикольно!!! :aaaaa: :zybu:

Liza » 24 грудня 2010, 17:35

моє чудове котятко взяло собі хорошу звичку: коли ходить, гризе хлібчика і хоче приділити увагу іншому предмету, то протягує мені руку з хлібчиком із благальними звуками, а заспокоюється тоді, коли я в нього з руки беру того хлібчика і в нього вже вільні руки :)
от якби ж він не забував іноді так чинити... :)

Melisa » 26 грудня 2010, 15:35

Лишила дитину якось з сестрою на півтори години. Приходжу, а вони віршики два вивчили. :zybu: :o
Тепер ми не тільки знаєм їх, а ще й показуєм.
"Плила качка по воді" і "Морозець, морозець пощіпав нам щічки..."
Нині йдем до свекрухи, доня буде стояти на табуретці і розказувати віршики. Ой, дівки. Певно знов плакати від щастя буду. :oops:
І чого я така сентиментальна? :head: :hz:

happymami » 26 грудня 2010, 21:11

гггИииггг. Нелю, бо ти мама ;-) . Але класно. Аж самій плакати захотілося від умілєнія))) Уявила вашу горду Нікусю на стільці :-|

Перлинка » 26 грудня 2010, 22:27

моя доця сама складає пазли,які ніхто їй не показував,тобто купила нові ,вона шось там тицькала і склала машинку повністю.І чую кричить
-УУУУ
Кажу шо таке ?
Та от не можу решту малюночків поскладати
Дивлюсь а вона все вірно зробила,лиш кілька детальок напутала і не знає де тицьнути.
У нас є пазли коврики ще з малечку,недавно виграла в кіндер-пінгві по акції ,то разом складали,а так ми тим не часто займаємось,тому я була дуже здивована,що вона вже може зробити таке абсолютно самостійно.

happymami » 27 грудня 2010, 10:17

Nelya написав:Вкладаю дитя спати. Співаю колискову "Ой, ходить сон біля вікон". Доходжу до слів "...а дрімота коло плота" і тут Ніка мене випереджає і наспівує "А дьомоня..." (а дрімота)...
Ледве стрималась, шоб не розсміятись. Підтакнула і співала далі. А з самої гордість так і пре: моє чудо почало конкретно все схвачувати на льоту. :oops: :aaaaa: :)

Нелічко, ят так тебе розумію. Мій Юрасик тепер спати не ляже, поки я не заспіваю йому "впаа циця" (Впала киця у криницю) :lol:

або "юї юї юї гуї" (Люлі люлі люлі, прилетіли гулі).
Коли воно ото підспівує своїм ніжним голосочком то вже й спати не виходить - хочеться обцілувати його, шо воно таке хорошеньке :-|

Як там ваші віоші на стільці? бо я й сама пів ночі нині ревіла від щастя і вас згадувала :lol:

. в мене був приступ гострої любві до всіх форумівських і не лише дітей і мам :oops: :lol:

mala-karta » 27 грудня 2010, 10:25

і я похвалюся :)
Ромчик в неділю був в гостях в селі і теж розказував віршик :)
Заробив коробку цукерок :)

happymami » 27 грудня 2010, 12:05

Горджуся своєю доцьою за то, що вона починає до мене прислухатися. І горджуся собою, що я таки знахожу з нею спільну мову.
Вчора я взяла її улюблене платтячко, з якого вона вже виросла, щоб віддарувати його Мешканці. Моя Софія протестувала. Бо вона не жадна, але все шо стосується її особистих речей дуже відстоює з плачом. Хоч добре рорзуміє, шо воно їй вже не потрібне. Так от. Мешканка мусила нам те плаття повернути, бо Софія ще не скандалила, але сльози лила а я була в надто піднесеному настрої, шоб з нею філософствувати. Потім, коли ми їхали додому в маршрутці, то я кажу доці 2А може Яринка хотіла те платтячко на утрінік на сніжинку вдягнути. А тепер вона на утрінік не піде, бо ти їй пошкодувала". Короче, мала так прониклася долею Яринки, що сказала шо наступного дня ми йдемо до Яринки віддавати їй платтячко. То вперше ми з малою знайшли такий компроміс, коли і я не давлю її авторитетом і вона погоджується зі мною. Клааас. Засинала я коло неї з такою гордістю за неї і з такою любов*ю :-|

мешканка » 27 грудня 2010, 17:14

і я ...і я теж хочу похвалитись своїми дітками. Сьогодні в нас був дуже важливий день: Яринка святкувала перше в її житті новорічне свято в садочку. Як я пишаюсь своєю донею! Вона так гарно виступала, чітко і голосно розповідала віршики, співала пісеньки і пританцьовувала... А головне, повністю самостійно, без чужих підказок знала, що вона має робити, не зважаючи на те, що на неї дивилось багато чужих людей і мене не було поряд із нею. І пишаюсь Христинкою, яка чемно просиділа все свято і навіть трошки брала участь (правда не на сцені, а біля нас) але підспівувала і пританцьовувала теж.
Коли беру участь в таких подіях з життя моїх діток, часом, аж сльози на очі навертаються: усвідомлюю як швидко вони дорослішають, як багато вміють і знають...і, хоча це й дещо боляче розуміти, але бачу, як мої діти (особливо старша) все менше і менше потребують мене... Трошки сумно, з цього приводу, але так воно й має бути. Ми народжуємо і виховуємо діточок, щоб вони росли і дорослішали з кожним днем!