А я а я а я така як слон горда. Аж лопаю від гордості аж мені вухами пар йде від гордості

. Розказую.
Треба було мені нині 6 літрів води купити. Але біля мене не продають. Аж через 2 будинки і ще дорогу перейти. Ну не близько короче. Взяла я санки, Юрика. Той пляшку пусту обійняв як рідну маму і поїхали до тої машини. Чергу відстояли як всі - з пляшкою в руках. А потім а потім а потім :aaaaa: :aaaaa: :aaaaa: везли водичку в обнімку на санках. Так всі люди в черзі хвалили, шо "вже таке хазяйновите та помічне". А я аж не знала де діватися від стиду. Бо я люблю собі тихенько Юрчиком своїм гордитися, а тут всі дивилися, посміхалися, хвалили і мені було тааак незручно. Але тааак гордо :-| :-| :-| .
Думаю, що то би всі дітки так помагали, якби їм дати банку в руки. Але я знаю свого Юрчика. В нього то в генах. Він і бабусі сумку біжить забирати з рук, як вона в хату входить

. І при цьому НІХТО ЙОГО ТАКОМУ НЕ ВЧИВ. Він сам так придумав. Ну хіба ж не привід для мами бути лопаючим слоном??? :oops: :oops: :oops:

:-| :-| :-| Я його абажаю :)