Мій перший - Макошь з кільцями. Надзвичайно милого візерунку. Був завеликий. Але про це я дізналася аж через 3-4 місяці активного носіння. Цей слінг дав мені стільки можливостей, що важко й уявити, як би я без нього жила.
Вперше одягала сама, без інструкцій, без схем, без найменшого поняття, як воно має бути. За другимм разом ніби вийшло. То було влітку 2009-го. Ввечері вийшла з ним на вулицю. З розпущеним волоссям та в довгій картатій спідниці. Вихожу з під'їзду, вітаюся до сусідів. А вони мені - о , а ми тебе і не впізнали. думали то циганка ходить якась.
Я посміялася, кажу, добре, йду по дворі гроші з людей позбираю. А сама вирішила кудись подалі втекти. Гуляла в Мешканки в дворі. Правда, більше сиділа. Бо малятко спало в слінгу, а мене плече розболілося. Правильно. Звідки ж я знала, як то правильно носити?
Потім наважилася поїхати в Підкамінь на день з тримісячним Юрчиком. Чим шокувала пів міста, весь автобус і всіх фестивальників Підкаменя. Після цього вирішила, шо мені вже нічого не страшно, коли дитя поруч. Взяла на 3 доби його з собою на фест в Свірж. Це було мегакруто. Відпочила на славу. Дякувати слінгу!!! Далі не продовжую, бо ода затягнеться на 1000 сторінок :hhh:
- | +
Прихований текст. Щоб його побачити, Вам необхідно зареєструватися!