Жаліємось :( 3

[erinaceus]

Новенька Та звичайно, про дітей вони навіть не думають. Їм головне їхня собака В нас в будинку і дворі те саме. Собаки хоч не великі, але або на довгому повідку, або взагалі без. І в ліфті так їздять. Я от стою з дитиною біля ліфта, а з нього в будь-який момент може вибігти собака, бо йде з господарем на прогулянку. І я хоч взагалі собак не боюсь, але мене ця неочікуваність дуууже напрягає. Завжди стаємо осторонь і сумку перед собою тримаю, на всякий випадок. Я ж не можу знати, як поведеться собака, навіть якщо вона супер добра і супер маленька. Так мене нервує Чому ми маємо через чужих собак переживати?! Ну а те що двір в нас повністю обгаджений, я взагалі мовчу. Неможливо ходити по траві. Те саме в парку. Все для тварин, а не для людей. Наших людей не перебороти, кожен думає лиш про себе От переступають поріг власної квартири, і вже всі газони і парки стають місцем для вигулу собак. В нашому районі реально більше проблем від хатніх собак, ніж від бродячих. Бо тих переважно всіх знаєш, вони лежать і нікого не чіпають. А ті, що з господарями, то лиш приносять купу незручностей.

[TYulia]

я колись дуже любила собак, батьків впрошувала на собачку, і була в нас собачка багато років. Зараз теж люблю собак, але відколи маю дитину, то цінності явно помінялись. Колись малою всіх собак гладила, а зараз таки малого до собак не дуже пускаю, бо таки і найдобріша собака вміє гавкати і кусатись.
А від цих бродячих собак теж не знати, що чекати, це ж тварина.
Не закидайте мене помідорами чи ще чимось, але зараз я скептично відношусь до всяких благодійних акцій, особливо часто якісь трохи Зірки люблять такі організовувати, а потім кошти на собак чи їх притулки. Зараз так багато бідних людей, дітей, їм більше потрібна допомога. А собакам, то якщо хочеш, то якось собі самі допомагайте без лишнього ажіотажу.

[vikilandi]

ще часто буває і таке, що "Три пси взяти, так то не мало, а одна дитина в сімї, так уже й забагато..."

[nelly]

Що Ви робитe коли Вам сeбe шкода?
В мeнe після народжeння трeтьоі дитини вжe вчeпився якийсь ярлик. Малий дууужe капризний, кожeн раз як він плачe я згадую Флавeр як Ти колись жалілася а я маючи двох більш мeнш спокійних дівчат думала чого Тобі так важко.
Коли була вагітна втрeтє то ходила така собі на приколі, мол досвід вжe є, які проблeми. Малюк нівeлював всі моі знання і навики і 90% часу коли він нe спить він на руках бо крик на всю хату
От нe знаю чи вигорання чи післяпологова запізнилася, алe іноді чeсс слово заздрю тим хто прогулюється бeз дітeй чи сидить в кафe. Так, я люблю своіх дітeй дужe, алe тільки тeпeр розумію як з ними важко.
Виговорилася

[erinaceus]

nelly Психологи б сказали, попросити оточуючих про допомогу Але я так розумію, допомоги вам нема звідки чекати... Мені взагалі здається, що з хлопцями важче. Ну може я не маю з чим порівняти...
А вдома носиш на руках? Якщо в слінгу, не спокійніший? Так і дитинка поруч, і можна щось робити. А всякі шезлонги, качельки і т.д? Можна брати напрокат.
Ну або як раніше тут писали, повторювати мантру "Все так не буде" Ну ти ж сама знаєш, що потім стає легше. Це вже має тішити.

[TYulia]

"Все так не буде" - то головне!
Мій малий був з тих неспокійних, все себе тішу, що наступні діти будуть спокійнішими. Я не заздрила тим, що в кафе сидять без дітей, я заздрила, точніше для мене це була фантастика, що дитина просто лежить в колясці і НЕ плаче. Пам'ятаю в перші місяці, як чоловік йшов на роботу, я казала йому " я вмру?" Але чи то в мене було таке гормональне піднесення чи що, але все таки я тішились малим і завжди (певно до 1.5-2) років була в тонусі щоб його забавляти. Зараз то я аж можу бути недовольна його поведінкою і таке інше.
Теж пожалілась трохи з запізненням. Мені здається, Неля, що вам треба трохи відкинути всі свої плани (якби це жорстоко не звучало), не пекти торт, не робити олію, не йти в кафе, а якись час таки нікуди не спішити і побавитись з дітисками. Може за який місяць-другий перейде. Він в вас вже великий хлопчик скоро буде. Бо оті свої плани, то таки створюють графік, час, на який треба спішити і це додатково напрягає. А через який рік, або навіть менше, ваші трійко будуть собі так забавлятися між собою, що мами-тата не треба буде.

[Marichka]

Неля,то просто тре6а перечекати.Потім 6уде легкше,6уде 6ільше реагувати на дівчат і йому з ними 6уде весело.
Я 6 не відкидала для старших звичайний садок,що6 вдень трохи відпочити і мати менше о6ов"зків,навіть щодо складання іграшок і речей.
До6ре,що кажеш-то вже частина вирішення про6лем.Як 6и жила 6лизько,могла 6 6рати старших до се6е :)

[кcuxa]

Що Ви робитe коли Вам сeбe шкода?
В мeнe після народжeння трeтьоі дитини вжe вчeпився якийсь ярлик. Малий дууужe капризний, кожeн раз як він плачe я згадую Флавeр як Ти колись жалілася а я маючи двох більш мeнш спокійних дівчат думала чого Тобі так важко.
Коли була вагітна втрeтє то ходила така собі на приколі, мол досвід вжe є, які проблeми. Малюк нівeлював всі моі знання і навики і 90% часу коли він нe спить він на руках бо крик на всю хату
От нe знаю чи вигорання чи післяпологова запізнилася, алe іноді чeсс слово заздрю тим хто прогулюється бeз дітeй чи сидить в кафe. Так, я люблю своіх дітeй дужe, алe тільки тeпeр розумію як з ними важко.
Виговорилася

Я ще і так дивуюся, що Ви і так багато встигаєте. У мене такий був, що я деколи забула розчесатися. А Ви ще встигаєте пекти, займаєтеся сп. З моїм навіть рідна бабця не лишалася. Мала в дома 2 кенгуру і 1 слінг то так цілий день і носилися. А від крику аж моя голова розпухала, а малий кричав аж захрипав. Тримайтеся. Далі буде легше

[TattyMummy]

Я іншим рятувалась і рятуюсь досі. Якщо вже відчуваю, що виснажена зовсім, то в першу можливість залишаю дітей чоловікові і йду гуляти сама! Тієї енергії від прогулянки не надовго, але на трохи вистачає.
І також - мені з двома погодками хлопцями було набагато легше, ніж з однією мега активною донею.

[LsP]

ой, дівчатка, то все так швидко проходить...))). У мене 3 красуньки, і всі народженні за 6 років, тобто одна за одною і майже з безперервним ГВ, до того ж всі з жахливими коліками і спаннями до року лише на руках. І ще офіційна робота, яку робила з дому, але мала бути весь час на телефоні, бо посада керівна. І ще мої викупи з іноземних сайтів на багатьох форумах). Ой, як згадаю, аж страшно стає ще й досі). Вдень розривалась між дітьми, компом, телефоном і домашніми справами, вночі розпаковувала і запаковувала замовлення, або робила звіти-плани по роботі), спала по 2-3 години).
А зараз моїй найменшій 2,5рочки (старшій 7, середущій 5,5), і я вже навіть можу випити вранці гарячу (!!!) каву). Вранці, гарячу))). А не холодну і увечері чи вночі))).
Старша донечка вже школярка, середуща і найменша в садочку, при чому віддала ще до 2 років, бо вони у мене грудневі). Так що, дівчатка, почекайте зовсім трішечки, і все буде прекрасно, життя знову стане кольоровим