TYulia » 02 січня 2017, 20:55
Не знаю чи скажу щось надихаєче, бо ще теж не настільки "автоматичний" водій. Мені їхати по трасі просто, по місту нормально, але парковка для мене страшно важка. Ще як відносно мало машин, то щось кручу-верчу, але так щоб між дві машини заїхати, то мені дуже страшно що зачіплю. А от вже кілька місяців не їздила, то може знову буде як з нуля.
А з курйозів, то один з перших днів як їхала сама без чоловіка, то вдень їздила в кілька місць, все супер, ввечері їхала в подоляни. Світло собі включила, думаю яка я умнічка. Побули може півтора години там, виходим. Чоловік питає де машина, я показую, а він "це та зо фари світяться?" І тут я згадала. Акумулятор сів повністю, то чоловік визивав знайомого і якось завели. Неприємно мені було, що так необдумано натворила.
Перші сім років дитину потрібно любити, другі сім років треба її виховувати, треті сім років - бути їй найкращим другом, а потім відпустити її і молитися, щоб у неї все було добре...