Але так як і у вас. Відчуття, що робиш, робиш, а результату не видно. І часом так обідно, і думаю, та ну його в баню, не буду нічого робити. Але тоді за пару днів засираєшся ще більше, і розумію, що те, що я завжди роблю все ж дає якийсь результат, щоб хоча би 'триматися на плаву', так би мовити, і не перетворитись вже геть на свиней.
Бо все ж порядок і чистота мені зараз важливі. По-перше, коли речі не на місцях, важко щось знайти. Коли тапочки десь в іграшках, а одяг скнитий десь на купу на стільці, важко щось шукати. Інколи важко пройти по заті, щоб за щось не зашпортатись. А ще мене дуже напрягає пилюка. Скільки не витирай, а її все одно повно всюди. Вранці як світить сонечко, навіть вилно на світлі окремі порошинки, що літають в повітрі. Марта їх ловить і каже, що це сніжинки
Я вважаю, що мої діти варті того, щоб не дихати цим, але тим не менше не можу їм того забезпечити. Як подумаю, що вже скоро менша почнете повзати...
І нічого не можу з тим вдіяти. Постійно прибирати теж не будеш, бо тоді ні на що часу не залишиться, та й фізично я змучуюсь від того прибирання.





. Іншим разом зняла тюль і штори, попрала, попарсувала, повішала. Все. Так і з підлогою. В нас підлога холодна, тому на підлозі коврики. Пилосос працює часто, а от помити, то вже як настрій є. Не подобається вже ну дуууже коридор, помила. І так до всього. Настрій не той що треба, вигрузила все зі шафи, щось поскладала, щось повикидала. Аж легше стало
. А щоб генеральне, то мені треба щоб в дома нікого не було, так наразі то мрія.
Хоч і квартира велика, хлопчик активиний, але всюди порядок. Але вона реально прибирає дуже багато, і то все так ретельно, не так як я
Але і напрягає то її нівроку. То от не знаю, чи би так хотіла. Постійно в роботі, в недвоволенні витраченим часом, силами і нервами, ну і потім знов в невдоволенні, коли все розкидають. Не хотіла би, щоб прибирання ставало сенсом життя. 



взагалі не смішний мультик...