я сама памятаю той стан очікування, коли вчителька рахувала кількість слів, прочитаних мною за хвилину
моє переконання, що для діток молодших класів не так важливий інтелектуальний розвиток (накопичення теоретичних знань) скільки розвиток емоційний і духовний. Намагаюсь зараз розвивати їх через творчість і позитивні емоції в іграх і спілкуванні. Тому і розглядаю школу мистецтв як альтернативу.
На моїй роботі шеф, вибираючи працівника на ту чи іншу посаду, неодноразово повторив, що йому не потрібні зашорені відмінники, він довіряє роботу лише позитивним і комунікабельним, тим хто може відстояти свою позицію. Освіта на сьогоднішній день, навпаки вганяє в депресію, як батьків так і учнів.
Сподіваюсь, що ми таки переконаємо наших пенсіонерів-учителів (не по віку, а по духу), що реформи потрібні не лише в поліції і податковій з митницею, а й школі.