Мовне питання

[гра з вогнем]

колись їздила на змагання в Луганськ )
Мене там не розуміли. Щиро не розуміли ) Но то давніше було

[Shalimar]

В Києві, Миколаєві не мене реагували, ну тобто на мову, переважно молоді люди, молодші мене. :(

(п.с. ну, Луганск, Донбасс вобще - им простительно)

Странно.. За Николаев не знаю, а в Киеве ведь много студентов украиноязычных, во всех гос. учреждениях на украинском.. То Вам какие-то примитивы попались :(

[Natalinda]

То Вам какие-то примитивы попались :(

Так само і в Тернополі, є примітиви, а є чєловєк разумний :)

Та я все одн переконана якбиполітики не почали мовою маніпулювати. то мало б хто про це задумувався

[Alisa]

Живучи в Тернополі було б дивним не бажати цього.
Тут знання мови - необхідне як повітря :D .

Ну я ведь родом не с Тернополя...
И почему именно "тут"? Пока еще по всей Украине государственным языком является украинский, так что его знать необходимо

Відверто здивував твій допис :D Ти ж якось жила до цього, і тобі не заважало недосконале знання державної мови?
Тут мова потрібна не через вороже ставлення когось до когось, а тому, що не виникає повсякчасного побутового дискомфорту - від походу на ринок до пошуку роботи.
Тому східняки, що приїжджають сюди, за місяць освоюють розмовну українську і почуваються як риба в воді. :D

[Shalimar]

Відверто здивував твій допис :D Ти ж якось жила до цього, і тобі не заважало недосконале знання державної мови?
Тут мова потрібна не через вороже ставлення когось до когось, а тому, що не виникає повсякчасного побутового дискомфорту - від походу на ринок до пошуку роботи.
Тому східняки, що приїжджають сюди, за місяць освоюють розмовну українську і почуваються як риба в воді. :D

Что-то я недопоняла..
Я не могу сказать, что и русский знаю в совершенстве.. А на украинском вполне могу изъяснятся..
Пока не было необходимости в Тернополе переходить на укр. И дискомфорта не ощущаю...

[Перлинка]

но это больше исключение, чем правило
На Востоке и в Крыму - может, и напряжней,
а в Центральной, на Севере и в Столице - ни с каким предвзятым отношением к укр. языку ни я, ни мои знакомые не сталкивались..
Літні люди, жители сёл.. говорят по-укр.

Так власне на тебе відразу дивляться та відносяться як до жителя села,хіба це не упереджене ставлення?

[Shalimar]

Так власне на тебе відразу дивляться та відносяться як до жителя села,хіба це не упереджене ставлення?

ну просто именно у Нас очень редко заезжие западенци встречаются) Так что если человек говорит по-укр. - 99.9% житель села.
А как относятся к селянам?? Или... какая разница, что собеседник думает, из села я или нет?.. пф

[Перлинка]

Для мене немає різниці,тому я і розмовляю українською по всій Україні незважаючи ні на що.Але для "собеседника" має значення.

[Shalimar]

Але для "собеседника" має значення.

?..... Какое?

[Перлинка]

Я в гуртожитку в одному блоці жила з дівчиною з села.Чесно кажучи у свої 17 ,спочатку її не сприймла,бо шо вона там бачила в себе крім коров та свиней.
Але якось ми разом пішли на базарчик за продуктами,розговрились,і виявилось,що вона начитана дівчина,коли бувла в Москві та Києві відвідувала музеї,відпочивала в Артеку,і взагалі часто бувла в Криму(я на той час ще не була ні в Москві ні в Криму,хоч була у Франціїї Німеччині та Польщі).А коли подружились,то виявилось,що вона взагалі знає і бачила набагато більше від мене і мені є чого в неї повчитись.

Я веду до того,що хоч люди з села та провінціїї,можуть стояти набагато вище в культурному розвитку від жителів міста та столиці,їм всеодно часто потрібно це доводити оточуючим,бо селянин то вже як тавро малограмотності та невігластва.

У мене була подруга ,неформалка,яка розповідала своїм друзям про мене:

"У меня есть подружка,которая разговаривает на украинском,но она не бычка"Вона сама мені це переказувала,бо їй навіть було прикольно,що таке буває.З її друзями я таки майже не спілкувалась,а лиш з нею.

Як заходила в якийсь бутік,салон, ресторан чи клуб ,до мене звертались російською ,бо всі модні мають па расейски разбалакивать.

Коли я відкривала рота десь в громадських місцях,то бачила загальне здивування,іноді мене перепитували,бо не чекали ,не були готові почути від мене українську.

До речі ,чи за останні роки щось змінилось,чи я вже звикла,але мені здається що українською тут стало розмовляти набагато більше людей,принаймні перестали її соромитись.

Якось з тою подругою,про яку писала вище зустріла її знайому на вулиці.Вона відійшла ,і подруга каже
-то з мого села,вірніше її батьки з мого села,а вона на літо приїжджала до нас до бабусі.
Мені було дико таке бачити,що батьки народились та виросли в селі ,а дитина розмовляє російською.
Тільки тут такі випадки зустрічались досить часто,коли в сімї з батьками розмовляють українською,а на вулиці з дитинства з однолітками російською,інакше тебе не сприймають.

Навіть недавно ,мій чоловік зустрів старого знайомого ,вже сивого чоловіка в літах.Я незадовго від них відійшла,а знайомий каже:
-"О, у тебя жена на украинском разговаривает ..." хоч сам з села за 15 км
Цудо -люди розмовляти в Україні українською мовою і досі це когось дивує :ugeek: :ugeek: :ugeek:

Тому можна довго сперечатись,але варто почитати "Мина Мазайло" Миколи Куліша ,і то не байка ,то сувора реальність,яка дійсна в нашій країні дотепер.