А ми сьогодні були на волосину від смерті
Зараз лежимо всі троє, я, чоловік і мала, в реанімації, але вже всім краще. За попередніми даними отруєння чадним газом, але вже були газовщики після того, перевірили ніби все добре, колонка, витяжка справні.
Я зранку милася в ванній, потім до мене прийшла Марта і захотіла зі мною. Ну ми трохи разом похлюпались, а тоді я вирішила помити їй голову, а вона того страшно не любить. Ну вона розплакалась, образилась і вилізла з ванни і пішла в кімнату. Через пару хвилин чоловік заходить до мене в ванну з малою, яка все ще плаче і ніяк не може заспокоїтись. Я почала вилазити, мені закрутилась в той момент голова, але я тоді не надала тому значення. Я вилізла, накинула халат і взяла Мартусю на руки, щоб заспокоїти. А в неї вже страшна істерика була, вона кричала і вся звивалася і сьогнала. Я аж налякалась того її стогону. Але тоді вона закрила очі і ніби заснула. Я поклала її в ліжко, вийшла з кімнати, але через хвилину вона знов почала стогнати і вся трястись, і зціпила зуби. Я почала кликати чоловіка, ми подумали, що то епілепсія. Він взяв Марту на руки а мені сказав викликати швидку. Я набрала номер лише, як мною почало трусити і темніти в очах, чоловік і я теж подумали, що то від стресу, але я вже чула, що відключаюсь. Але ще останнє, що зробила, то пішла вділа труси
бо чоловік вже викликав швидку. Поки я була у відключці чоловік ще натягнув на мене футболку. Так я і проснклась в трусах і в футболці, на підлозі, а медики давали мені нашатир. І то, їх я вже чула, а сама ще не могла порухатись і говорити з 5 хвилин. На той час перша швидка вже забрала Марту, а по нас викликали другу швидку. Чоловік хоч не втрачав свідомість, але теж було зле. І нас двох теж забрали, але найгірше, що дитина від нас зовсім в іншій лікарні. І поки вона в реанімації, нікому до неї не можна. Але вже завтра обіцяють перевести її в звичайну палату, то моя мама вже буде весь час коло неї. А привезли її, кажуть, в комі і синю
Важко уявити, що би було, якби ще й чоловік зомлів разом з нами, або якби його взагалі не було вдома
Але добре, що живі і йдем на поправку.