народ я не піарусь і не хвалюся а просто пишу як воно є в моєму житті. сьогодні поверталися з малою з школи і на своїй вже вулиці побачили дуже стареньку бабцю нею так закидало що страшно було дивитися і я їй дала свою руку і так ми дойшли до її хати яка була всього за 20 метрів від неї. як вона мені дякувала і казала що то мене послав Бог, а я просто сказала що треба допомагати одне одному. і так мені її шкода стало, моя мала то йшла і дивилася широкими очима бо щоб такі бабці були немічні то вона перший раз побачила. а ще за неї розпитала свекруху то вона колись в роддомі працювала а сама дітей немає. Важка така старість коли немає кому домогти ні їсти купити ні через дорогу перевести
