Але це ненормально, - мені часто кажуть про режим моєї дитини. І я не маю що сказати у відповідь, я повністю згідна, що це не є нормально, але не можу нічого вдіяти. Майже завжди, коли я вкладаю її раніше, наприклад в 12, ми годину-півтори обидві мучимось. Я до речі через це і завершила гв (їй було без 3 тиднів 2 роки), бо вже ненавиділа той процес, коли вона годину-півтори мене їла, і так і не засинала. Зараз без гв все те саме. Лежимо бідьше години, я їй і співаю, і казки розказую, і на руках колишу, і глажу її, пригортаю, і просто мовчу, лежу тихенько збоку. А їй якщо сон не йде, то марна справа намагатись її приспати. І я потім собі думаю, чи воно мені треба - мучитись з нею по 2 год і вона все одно засне в 2, якщо модна піти спати в другій і вона засинає за 5 хв тоді. І якби не соціум навколо, якби ми собі жили окремо від суспільства, я би просто дала собі спокій, але ж світ весь заточений під жайворонків, і хочеш не хочеш, а треба під нього підлаштовуватись. На другий рік в садок, поки навіть не уявляю, як то буде. А як в лікарні з нею лежали, як аналізи треба було здавати, думаєте було інакше? В лікарні був підйом в 7 год. Доводилось будити. Потім вона зразу після всіх процедур годині в 10-11 лягала досипала собі за ніч, потім ше раз спала за обідній сон, і на ніч лягала все одно після 12.
Варіант 'не давати спати вдень' теж не працює. Якщо вона не поспить вдень, то я маю на вечір капризну невиспану дитину, яка все одно засне не раніше 12. Краще вже тоді слідувати її природнім бажанням і всі тоді щасливі. Кращого варіанту я поки не придумала
