Багатодітна сім"я де 3 -є і більше діточок

[pepi]

Дуже хочу почути думку та розповіді ,про те як справляється мамочки багатодітних сімей .Де в родині 3-є та більше діточок.
Як облаштовуєте свій побут ,коли встигаєте приділити увагу усім дітками( індивідуально ,чи всім разом ). Як дітки між собою ладять ? Як ви їх вкладаєте спати, купаєте ,годуєте , робите уроки ,ходите гуляти ? Коли встигаєте зробити банальне в хаті : прибрати, приготувати їжу на всіх, попрати , сходити в магазин чи відвести дитину на танці чи інші гуртки ? Як ваші родичі ставляться до такої кількості дітей в сім"ї ?. Десь читала ,що батьки наші сприймають ту кількість дітей яка була у них в родині.,за винятком віруючих. Не знаю на скільки це правда...
Дивлюсь інколи на фото своїх знайомих в однк. чи інших соц мережах ,де є 3-4 дітей ,на фото все так гарно виглядає- велика щаслива родина ,але як воно в житті,наскільки важко ? Кажуть ,що після другої чи третьої дитини ,батьки на всіх слідуючих дітей дивляться зовсім по-іншому ,меньше цяцькаються ,привчають старших до спільної домашньої праці. Але це получається ,що я ніби відбираю частково дитинство своєї дитини. Але з іншої сторони судячи по-собі ,такі діти стають швидше самостійніші. Але інколи так хочеться з ними ще по-сюсюкатись .
Буду рада почути ваші відгуки та поради , щодо виховання такої кількості дітей.

[Ulkanet]

о, я таким питаням задають мало не щодня хоча в самої лише одна дитина, а інших не буде
кажуть, що Бог посилає нам лише ті випробування, які ми можемо витримати
я приблизно догадусь, як це всьо виглядає , але тоже дуже хочу послухати наших "багатох-мамусь"

а ще про дитинство, все залежть від того який смисл ти вкладаєш в слово "дитинство" не вважаю тупе вбивання часу в телевізорі/компі/планшеті і бродіні по парка/стройках/пустирях - щасливим і деальним дитинством. Для мене щасливе/ідеальне дитинство - це коли мама і тато поруч і все робиться разом, спільно - елементарне прибирання, клеїня наклейок, прогулянки, пікніки, і т.д. - а не кожен сам по собі мене бісить коли я чую "Йди пограйся - мама/баба зайнята!!!"

[taranjka]

для 3 дітей потрібно натхнення і допомога чоловіка :) я не ставлю собі нездійсненних планів - типу ідеальної чистоти, чи першедругеікомпот. стараюся знайти золоту середину, щоб було добре дітям і нам. кожному доводиться чимось жертвувати. чим діти менші, тим нашої енергії йшло більше, зараз звиклося.
я не розумію, коли жаліються на те, що з одною\двома дитиною не встигають :) я теж запізнююся, але принаймні не мучу себе тим. більшість часу насолоджуюся :) хоча коли я з рюкзаком, спереді малий в ерго в руках ще килимок для танців а збоку за руки двоє дітей, то перехожі реагують по різному
в нас тиждень розписаний - завжди є заняття в Дарки, а тепер і в Амі. Часом сама всіх воджу, часом чоловік
часом втомлююсь - то чоловік може забавити всіх трьох :) часом самі граються. я не вважаю, що мама має постійно гратися з дитиною, коли я бачу, що я не потрібна - знаходжу собі інше заняття. але коли їм треба, ми робимо що їм цікаво - малюємо, читаємо, граємося в лікаря.
я рідко залучаю малих до готування їжі, але потрібно робити це частіше - це їм цікавіше ніж інші ігри.
а. ну і так, в мене в хаті шумно :) діти навіть коли не сваряться, то емоційно граються :) а це десь півцирку

[pan_kotskyy]

Колись як в мене був тільки один старший я півдня збиралась кудись, і це було так довго - вдягти, зібратись і перед дверима все скидати, бо малому несподівано стало треба в туалет )))
Тепер розумію - бавити одну дитину - фігня )))
Так получається, що весь час з малими я, чоловік працює допізна, вдома лише у вихідні, тоді старається допомогти, але що тої допомоги, все одно меншого годую я, старших вдіваю я, ну і їсти готую і т.д...
Що мені реально не хватає зараз - власного транспорту і більшої площі, бо зараз дуже тісненько, нас вже багатенько, в кожного одяг-іграшки і прочее... бардак важкорозгрібаємий в хронічних масштабах.... і кухня куценька, мягко кажучи... оце важко і неймовірно дратує, все решта весело-шумно з чеканнями в кого наступного ДН і кому вже скільки буде років і кому що Миколай приніс, і всім одночасно треба саме та іграшка і спори кого більше любить наш найменьшенький і до кого саме він зараз сміявся )))
Вважаю, що найбільше зараз недоотримує уваги старший, бо якраз з ним би вже багато читати книг, водити в театри-музеї і т.д., ще б в басейн недурственно було б, а не встигаю всюди... напевно встигається може четвертина від того, чим би я хотіла з ним займатись. Зате середня донечка попри старшого встигає і в театр сходити і вірш неспродівано розповісти, що я з старшим вчила.
А з найменьшим я навчилась тішитись (зупиняти мить) який то він маленький-потішний, ніжний-ніжний, насправді хоч і здається як то довго ті діти ростуть - ростуть вони швидко )))

[Milichka]

У нас гіпотетично і теоретично мало бути 3-є діток))), але не зараз , колись в майбутньому. А Бог розпорядився по іншому.

В самий-самий-самий безпечний день влаштовуєте з чоловіком романтік, ну такий дуже хороший романтік)))) - і ось маєте синочка))) - ділюсь секретом для тих хто хоче 3-ї дитини і ніяк не наважується)))))).

Спочатку був шок, і дуже шкода було себе - тих туфель з каблуками, манікюру, планів кар'єрного зросту, червоного диплома під шаром уже 6-ти літньої пилюки і ще три роки як мінімум..... Але коли шок пройшов, цілковитий спокій і щастя. І в уяві малюється - Святий вечір, ялинка, пампушки і ціла хата дітей, внуків, купа сміху і радості, чоловік по мудрому спокійний і я квітуча)))), ось))))

Точно знаю, що буде не легко, особливо перший рік півтора, будуть і сльози, і нерви, і мучитись буду, що не додаю старшим діткам уваги... Але ще точно знаю, що справлюсь!!!! і буде у мене велика сім"я !!!!!

[Marichka]

Психологи довели,що багатодітна мама щасливіше себе почуває.Так,що з кожною дитиною буде легкше.На той час старші вже самі навчаться читати і будуть мамі вголос це робити.І одягнути буде легкше і помити,і погодувати.Звичайно,головне підтримка чоловіка,навіть не фізична,а нормальне ставлення до жінки.Старші,справді,бавлять менших-а що тут поганого?Мусять мати і якісь обов"язки,щоб вирости відповідальними.Навіть,як зразу важко,то все-одно забувається.І любов перемагає.Бо діти приносять і дають багато любові...

[Marichka]

Отець з Острова,який має 13 вроді дітей,казав,що з двома було важче,як з 10.
По собі бачу,що мені з двома ніби легкше,як з одним.Справа часу.Трошки підросли і вже двоє граються.

[ІРЦЯ]

о, я таким питаням задають мало не щодня хоча в самої лише одна дитина, а інших не буде

Чого так впевнені,що не буде))
В мене сестра народила старшого сина в 20 років, а другу донечку в 38 років.
Так ,що тут"вилами по воді писано"

[olgakr]

Коли завагітніла вперше, усі вітали, ще другий раз - також, а уже третій і четвертий- тоді всі кажуть:ну ,якось воно буде, нічого.. .Батьки сприймають новину позитивно - ми обоє з чоловіком з багатодітних сімей.Коли в мене була тільки одна дитина , мені було дуже важко: Маринка була неспокійним немовлям і зовсім не давала мамі з татом поспати і відпочити, тому я зі страхом думала, що буде, коли у мене буде двоє дітей, але всеж з нетерпінням чекала народження нашого синочка - ми з чоловіком завжди хотіли мати багато дітей! Коли народився Рома, він був спокійною дитиною Справлятись звичайно не легко. Мені довелося вчитись бути більш організованою, робити кілька справ одночасно,а великі справи розділяти на маленькі пятихвилинки і виконувати їх тоді, коли зявляється можливість, однак я намагаюся знайти час і для себе (вишиваю, вяжу, ). Це дуже важливо для відновлення душевного спокою та рівноваги після шумного дня.Діти інколи дуже гарно граються самі- аж дивуюся їх фантазії та енергії, а часом треба їх розважати мамі- тоді ми разом малюємо, читаємо, складаєм пазли , вирізаєм, клеєм і ін). Коли діти починають сваритися між собою, то намагаюся їх примирити, кожному знаходжу різне заняття, щоб відволікти їх від предмету сварки. Ідеального порядку досягти ніколи не вдається, та я і не прагну У більшості випадків у нас творчий безпорядок.
Допомагати мені я старших не примушую, вони самі проявляють ініціативу - допомагають на кухні, наглядають за меншими, Маринка допомагає прибирати (Рома цієї справи категорично не любить).
В магазин, чи в гості ми ходимо усі разом (бабусі і дідусі у нас живуть далеко).

Бути багатодітною мамою я уже звикла і відчуваю себе щасливою! Мені дуже шкода тих людей, які хочуть і не можуть мати дітей, адже ні з чим не можна порівняти відчуття, коли маленькі рученята обіймають тебе і твої найрідніші дітки шепочуть на вушко: "мама, я тебе люблю".

[ІРЦЯ]

Отець з Острова,який має 13 вроді дітей,казав,що з двома було важче,як з 10.
По собі бачу,що мені з двома ніби легкше,як з одним.Справа часу.Трошки підросли і вже двоє граються.

Я ще знаю , що в того священника, є такі діти які народились в один рік. Тобто одна дитинка в січні , а вже наступна- в грудні того ж року. Він сам таке розказував,ну і ще багато різних історій про іх життя. Було цікаво послухати