
Книжку купила моя мама, повелась на дуже гарне оформлення, просто чарівні ілюстрації. Але сама казка...
Їжачок гуляє і бачить, як всі когось обнімають, там дівчинка кицю, хлопчик песика і т.д. І їжачок всім дуже заздрить. Отут вже перший момент який мені не подобається, що дуже часто використовується оце слово "заздрить". Ну дуже воно якесь негативне та різке, а тут через кожне речення. Заздрить киці, заздрить песикові, заздрить конику. Такий-от заздрісний їжачок.
І стало їжачку сумно, що його ніхто не обнімає. І він сів і розплакався. А тут йде мишка, питає, чого плачеш. Їжачок їй і каже, що плаче, бо його ніхто не обнімає. А миша каже, то й що, мене он теж ніхто не обнімає, я ж не плачу!

Тоді мишка пояснює їжачку, що тварини діляться на свійських та диких. І свійських обнімають, а диких ні. Їжачок перепитав, а я що дикий? Миша каже, так. Їжачок каже, ну то й добре. І заспокоївся. І пішли вони з мишкою пити чай. Я думала, може хоч обнімуться в кінці, але ні, завіса!
Мені ця казка абсолютно не сподобалась. Повністю відсутні виховні моменти, на мою думку, і взагалі сюжет нецікавий. Все якось дуже цинічно, зовсім не по-дитячому. Порилась в інтернеті по відгуках, було цікаво, що пишуть, то ніде негативних відгуків не зустріла. Не знаю, чи то моя суб"єктивна думка така. Але мені після тої казки якийсь аж осад на душі лишився. В кінці твору мені того їжачка шкода ще більше, ніж коли він плакав через те, що його не обнімали. Бо коли плакав, в нього ще якісь почуття були, а в кінці миша вбила в ньому всі сподівання на те, що його хтось колись полюбить чи обніме. І їжачок стає в кінці холодним і цинічним. Ніби каже, ну що ж, мене ніхто не любить, то й не треба.
Може це мене якесь викривлене бачення

Кому цікаво, ось тут можна почитати книжку
Прихований текст. Щоб його побачити, Вам необхідно зареєструватися!