НЕ прагну, щоб моя дитина була забезпечена всіма іграшками, які лиш є на світі. Тим більше, щоб моя дитина мала все, що їй лиш заманеться. Бо, вважаю, що в такій ситуації вона виросте нічого не вміючи досягати сама.
Тут я не згідна на всі 100,якщо буду мати таку можливість поки маленькі буду балувати ,бо мені це приємно і приємно бачити радість в їх очах.Звісно ж часто вони того не цінують,.Я знаю людей з заможних сімей,по яких ніколи не скажеш що вони мажорики,при тому що з дитинства мали все найкраще.Добре вчились,здобували професію.Можливо у них нема того запалу,як у дітей із села чи бідної сімї ,які знають що лиш це їх шанс вибитись в люди.Але зі сторони вони виглядають навіть якось вище ,благородніше,бо мають можливість не розмінюватись.Хоч звісно буває що виростають виродки,наркомани що марнують життя. Такі діти зазвичай у батьків,які абсолютно неуважні до них,бачуть що дитя пропадає,але не хочуть того помічати,бо є свої клопоти.Тільки знову ж таки не треба кидатись у крайнощі,бо завжди можна знайти золоту серединку ;).
