Они-как ПЧЁЛЫ.Так же летают себе мирно, работают, пыльцу собирают, мёд производят, малышей растят. С цветка на цветок-собрал - и домой понёс. Мирные и пассивные такие. Никого никогда не трогают... Пока в ИХ улей не полезешь за ИХ добром. Они превращаются из пахарей в воинов. И каждый -по своему - боевая единица
.
Все набагато прозаїчніше.
Хто збирає пилок, виготовляє мед не піде все трощити і ломати в своєму вулику, бо розуміє, що потім йому не буде, як і де малюків ростити.
А якраз ті хто нічого не має , ні малюків, ні меду, ні пилка, ні вулика , або не мають в цьому ладу-залюбки.
Правда є ще такі, яким видається замало того що є, але переважно то мед і пилок, а не малюки.
Це, зрозуміле бажання людини, яка почувається невдахою, змести все що вже хтось побудував, зрівняти шанси, і почати все заново з білого листа, в надії , що вже цього разу все буде по-іншому.
Мої діти найменші так роблять, коли бачать що програють старшим у грі ,вимагають анулювати результати і грати заново.Але знову програють, ну якщо їх не пожаліти і не піддатись (але життя воно ж не таке, воно зовсім інше

)