Що читаємо

[Malavka]

Зараз читаю Р.Хайнлайна "Чужий в чужій землі" («Чужак в чужой стране» , Stranger in a Strange Land). Вельми цікавий твір, він то фантастичний за середовищем, а за суттю соціально-філософський. Рекомендую)

[mari]

А що ви читали з цих книг?

1. Макс Кідрук «Любов і піраньї»
Якщо ви посварились із коханою людиною, або Амур нещадно переїхав вас танком – не сумуйте! Беріть приклад з Макса – поринайте з головую у нові пригоди-подорожі! Винагорода не забариться. У вигляді досвіду, історій, які друзі будуть слухати із розкритим тором та… нового кохання. Лейтмотив – краще закохатись і згоріти до тла, ніж бути стерильним беж жодної пилинки і подряпинки – назавжди залишиться у вашій голові

| +

2. «Шоколадні вірші про кохання»

Тут і так все зрозуміло: кохання і вірші – це одне ціле. А шоколад? Хіба не його так часто дарують коханим? Тож ідеальне поєднання. Додайте до книги ще шоколадне серце із Львівської майстерні шоколаду – і подарунок готовий.

-читала- не дуже сподобались


3. «Ніч Еротичної Поезії» та/або «Ніч Еротичної Поезії non stop»

Знову вірші, але вже інакші. Тут все вперемішку: еротика, гумор, іронія, відвертість, зухвалість, ніжність, пристрасть. Серед авторів знаний еротоман Юрій Винничук, божественна Келя Ликеренко (так, це вона веде погоду на «1+1»), секс-символ сучукрліт Дмитро Лазкуткін (так, це він коментує бої Кличко і Олімпіаду), міс Катарсис Леся Мудрак.
Свого часу ці збірки наробили достатньо галасу, а Ночі Еротичної Поезії досі збирають повні зали. Окрім поезії, вас приємно здивує візуальна складова – українська Камасутра, то треба бачити;)


4. Жанна Куява «Нічниця»

Якщо для вас це все ніжно, а хочеться якось драми, щоб як у реальному житті, тоді сміливо відкривайте «Нічницю». (Носовички про всяк випадок приготуйте). Тут про кохання фатальне, кохання егоїстичне. Як об’єкта своїх бажань, мрій, марень прив’язати до себе? Героїня Жанни Куяви вирішила це буквально, а не метафорично. Що з того вийшло? Ой, краще читайте самі


5. Дара Корній «Тому, що ти є»

А це вже про кохання справжнє (так прийнято його називати), яке здатне чекати роками, терпіти, коритись, щоб потім розквітнути. Там чоловік, про якого мріє чи не кожна – романтичний, відданий, закоханий тільки в одну єдину. Але це не казка, і як в житті, в романі все не просто.
У цьому творі (на відміну від «Гонихмарника», «Зворотного боку світла», «Зворотного боку темряви») містики та міфології не шукайте. Звісно, вона там, але як обрамлення.


6. Брюкнер Паскаль «Парадокс любові»

Після «справжнього кохання» прийшов час взагалі засумніватись у його існуванні. «Парадокс любові» – книга неоднозначна, тим і цікава. Цей твір «можна навіть назвати маніфестом чи заповітом усім людям, як бути коханими, щасливими і справді вільними, як уміти любити і при цьому зберігати свободу тих, кого любиш». А можна сказати, що «любові більше не існує». Найкращий спосіб розібратись – прочитати.



7. «Теплі історії про дива, коханих і рідних»

Приємним подарунком для прихильників «Теплих історій до кави» і «…шоколаду», де рівень «няшності» зашкалює, стане продовження цієї серії – «Теплі історії про дива, коханих і рідних». 50 невеличких історій на 144 сторінках укладаються у три розділи: «Дива», «Він і вона», «Найрідніші на світі».

Читання цієї книжки гарантує отримання необхідної дози тепла, легкості, щирості й кохання, у такий непростий передвесняний період. До речі, нещодавно серія поповнилася ще однією життєствердною книжечкою «Жменька слів для доброго настрою» – мінімум тексту і максимум позитиву.

-читала, сподобалось


8. Наталя Гурницька «Мелодія кави в тональності кардамону»

У цьому романі у романтичному місті Лева зустрілось перше кохання з коханням останнім. Це історія кохання доньки греко-католицького священика та польського шляхтича, події відбуваються у середині ХІХ століття. Їхні статуси та вікова різниця дають зрозуміти, що закоханим прийдеться нелегко. Авторка працювала над «Мелодією кави…» більше 10 років, тож книга витримана як добре вино.


маю мрію почитати, може хто має???


9. Люсі Монтгомері «Енн із острова принца Едварда»

Рекомендуємо прочитати всю серію книг про Енн. Але якщо ви розпочнете з цієї книжки, нічого страшного не буде.

Енн – панянка гонорова, розумна й красива. Тож не дивно, що вона привертає увагу юнаків. Не кожна дівчина як Енн може похвастатись чотирма відмовами від заміжжя:)

Дівчина довго не може розібратись, кого ж вона насправді кохає. Як їй бути, коли вже мало не всі подруги вийшли заміж, а вона – ні. Знайомо? Якщо вам до 22 років, або 23 (необхідне підставити), але ви хочете згадати свої двадцять два, неодмінно почитайте цю книжку.


-читала, сподобалось


10. Роб Скоттон «Закоханий Сплет»

А наостанок про ніжне перше кохання.

Цей неймовірний кіт Сплет став улюбленцем понад 5 мільйонів дітей та дорослих, тому можна сміливо дарувати книжку про нього не лише малюкам. Котяра підкуповує своєю безпосередністю та пухнастістю. Його кохання до Кицюні не залишить байдужим навіть найчерствіші серця. Там все як у дорослих: невпевненість, суперник, ревнощі і неприступна дівчина. Чи допоможе Сплетові святкова й щира валентинка завоювати лапку та серце Кицюні?…

мрію прочитати

Прихований текст. Щоб його побачити, Вам необхідно зареєструватися!

[KriStar]

прочитала за кілька днів два романи, обидва вразили, залишили про що подумати, й над чим замислитися.
1. Джоджо Мойес "До зустрічі з тобою". Книга досить важка, сильна, змушує подивитися інакше... Історія кохання, нажаль, як це інколи буває,з незовсім щасливим фіналом.
2. Леймбах Марти "Дэниэл молчит". Про те, наскільки сильною може бути жінка, коли бореться за долю своєї дитину. Головне-не втрачати надії...

[KriStar]

Габріела (Габі) Кьопп "Навіщо я народилася дівчинкою". Cпогади німкені, яка у віці 15 років стала жертвою сексуального насильства радянських солдат.

[mari]

Дівчата. а цю книгу читали?
Памела Дракермен "Французьке виховання"

не знаю чи мені вже вона поможе по віку...читала в книгарні- далеко не усе сподобалось, тому й не придбала, але можливо треба читати ретельно й усе разом. хто читав?

| +

Репортажну, автобіографічну, а водночас й аналітичну книжку знаної нью-йоркської журналістки Памели Дракермен, що вона англійською вийшла в світ 2012 року, аби відразу стати в США бестелером і предметом запеклих дискусій, присвячено одному з найважливіших для будь-якого суспільства питанню – науці правильного «дітоводства», мистецтву мудро виховувати сучасну дитину без шкоди для життя і побуту батьків. Авторка підсумовує свій досвід вагітности, народження та виховання трьох дітей у середовищі експатів-англофонів і французів, переважно із середнього класу, поєднуючи повсякденні «антропологічні» спостереження з підходом журналістки-дослідниці, котра вивчає підвалини французьких побутових звичок та суспільних очікувань і простежує їх розвиток від творів Русо до втілення у політики соціяльного захисту. Ця прониклива і напрочуд захоплива оповідь кидає виклик поширеному нині як у США чи Великій Британії, так і, у свій спосіб, в Україні культу дитиноцентричної родини, що його жертвою стають інтереси, душевний спокій і здоров’я не тільки дорослих, насамперед матерів, але й, зрештою, і самих дітей, які виростають примхливими й інфантильними в умовах позірної вседозволености та низьких вимог до (само)дисципліни, ввічливости, навичок взаємодії з іншими людьми і пристосування до самостійного існування. Видання призначено найширшій авдиторії інтеліґентних читачів.
У цій книжці можна прибрати означення «американські» чи «британські» у більшості випадків, коли їх уживає авторка, і сміливо поставити натомість «українські». Сучасні українці такою ж мірою «дитиноцентричні», як американці: численні анекдотичні випадки нагадуватимуть українським читачам та читачкам власні досвіди – попри відмінність культур, обставин життя й економічного становища. Книжка Памели Дракермен не є таким категоричним і радикальним викликом сучасній дитиноцентричній сім’ї, як «Бойовий гімн матері-тигриці» професорки Єйлського університету Емі Чуа, книжки, що 2011 року спровокувала в США гарячі дискусії. (Слід також визнати, що книжка «Французьке виховання» стала бестселером почасти й завдяки хвилі, яку здійняли відвертості китайської мами-тигриці.) Водночас Дракермен проблематизує не просто поширений у США та Великій Британії (а також в Україні) підхід до виховання дітей – уседозволеність і низькі вимоги до дисципліни, ввічливости й навіть харчових звичок, але й розподіл пріоритетів у нуклеарній сім’ї – коли інтереси дитини стоять понад інтересами батьків, надто матерів. Дракермен не приховує свого захоплення французьким підходом: сувора дисципліна, чіткі рамки, в яких можуть поводитися діти, але водночас глибока повага, визнання гідностидитини, її здатности до раціональних рішень. Поводитися більш «по-французьки» означає визнати, що діти не перебувають у центрі світу, і дозволити собі розширити сферу власних потреб.
Я відчуваю, що контролюю ситуацію, і виховувати трьох дітей стає реальнішим завданням. Памела Дракермен переїхала до чоловіка-британця в Париж після того, як втратила роботу у «The Wall Street Journal». Свій досвід вагітности, народження та
виховання трьох дітей у змішаному середовищі – експатів-англофонів та французів, переважно представників середнього класу, вона доповнює підходом журналістки-дослідниці, узявшись за вивчення підвалин французьких побутових звичок та суспільних очікувань і простеживши їх розвиток від творів Русо до втілення у політики соціяльного захисту, які дають францу-
зам змогу виховувати чемних та слухняних дітей, які не перебивають дорослих і дотримуються режиму дня, а також зберігати кар’єрні можливості й сексуальну гармонію в сім’ї. Дракермен не боїться наголошувати проблеми, що їх і в побуті, і в медійному дискурсі останнім часом маркують як не вповні політкоректні: наприклад, зайва вага після вагітности чи галасливі діти у громадських місцях. Французи категорично не толерують їх і прагнуть зберегти звичний стиль життя і після появи дітей. Результатом, як переконує Дракермен, є відповідальні та ввічливі діти й урівноваженіші та задоволеніші життям батьки.

[Liza]

Марi, судячи по опису - це може бути та книжка, про яку менi розповiдала моя родичка (ii дитинi 2 р. i 4 мiс). Але вона менi сказала, що книжка називаеться приблизно "Почему французские дети не плюются едой". Iй сподобалося. Розгорнутiше розказати не зможу -виходити не я ж читала. Сама хочу прочитати.

[Liza]

А що ви читали з цих книг?

1. Макс Кідрук «Любов і піраньї»
...

тільки це я читала з твого переліку.
сподобалося, бо це ж Максі, але ж я знаю, що таке "Подорож на Пуп Землі" - саме він лишається моїм фаворитом з Максових творів.

[smailik_m]

Марі, книжка основана на розділяючій дисципліні, повністю не читала, але те що читала і по відгуках то мені не сподобалась.

Прихований текст. Щоб його побачити, Вам необхідно зареєструватися!

ось тут є про неї, в коментах більше.

[кульбабка]

читаю Анна Гавальда "Просто вместе", половину прочитала за одну ніч))))

[stella123]

Сьогодні дочитала книжку Елеонор Портер "Полліанна". Дуже позитивна книжка. Раджу всім її почитати. Хоча вона дитяча, але думаю і дорослі з нею багато чого віьмуть. Навіть я почала грати грк в яку гра героїня книжки. І ця гра справді підніма настрій.