Оля написав:Моя точно не подруга, і навряд вже нею стане. В дитинстві була "залізна дисципліна". Потім мама намагалася подружитися, але в глибині душі в мене багато обід та непорозумінь. Тепер я не маю бажання прислухатися, а хочеться робити все навпаки.
сумно отак бачити, як відштовхують найріднішу людину в світі. 
ти мами спитай що витворяла
і ше там щось було, а старші брешуть і крадуть гроші, прогулюють школу. то шо?? сидіти і тихим монотоним голосочком пояснювати що й до чого??
З братом у них чудові стосунки , можуть говорити на будь-які теми , а в нас щось не клеїться. Думала , що після народження мого синочка ми станемо ближчі , але на жаль, цього не сталося. Не можу їй вилити душу , боюсь нерозуміння. Поки що вдалих спроб не було.
. але я думаю, якби мама з малечку сприймала дитину як особистість, а не солдатика який має робити так і так, то так би не було.taranjka написав:може це моя наївна думка, але "дітей які сильно бються, підпалюють патики перед підїздом" це якраз і результат виховання, чи недовиховання. а ще скоріше байдужості в вихованні.

Повернутись до Сімейні стосунки
Зараз переглядають цей форум: xtremeshammy і 3 гостей