Жаліємося :( 1

[Melisa]

Справді, Танюш, все налагодиться. Сварки в сім"ї це нормальне діло. Навіть якщо вже так все вирішили, то нічого страшного. Ймовірно у вас зараз важкий етап, через котрий крути-не крути, пройти прийдеться. Правильно сказала Наталя, батько має (і впевнена що буде) приймати участь у вихованні дитини. Може вам треба взяти тайм-аут на якийсь час?.. А з часом зрозумієте, що один без одного - ніяк. Все налагодиться. Танюш, ми з тобою.!!!!!

[mala-karta]

Таня, тримайся! Щоби не сталося - все на краще
Я натура нєрвна і ми з моїм мало не щотижня сваримося "до розводу і дєвічьєй фамілії", але все одно миримося :drink: Так що вже за 5 хвилин і у вас все може помінятися!
Та щоби не було - все у вас з Юрчиком буде добре, і буде мати хлопець тата, сто пудів!!

[krapk@]

в тому то й річ дівчатака, що ми взяли цей таймауй-він з нами вже півроку не жив, лиш приїжджав і ми думали про спільне навіть квартиру мали брати в кредит і раптом все зруйнувалося-все. Я не знаю як з цим жити. Поламала все. Як я сину колись зможу пояснити???

[Natalinda]

Тань, ти сильна! Ти все зможеш!!!
В таких ситуаціях нема когось одного винного, винні обоє, не казни себе :emphaty: не одна ти ламала ваші стосунки. Народження дитинки то велике випробування для кожної пари, хтось те випробування проходить, хтось ні. Іра добре каже, все що не стається до кращого, хоча іноді в це неможливо відразу повірити. А Юрчик все зрозуміє.
Тримайся :emphaty: Ми за вас дуже переживаємо

[krapk@]

Тань, ти сильна! Ти все зможеш!!!
В таких ситуаціях нема когось одного винного, винні обоє, не казни себе :emphaty: не одна ти ламала ваші стосунки. Народження дитинки то велике випробування для кожної пари, хтось те випробування проходить, хтось ні. Іра добре каже, все що не стається до кращого, хоча іноді в це неможливо відразу повірити. А Юрчик все зрозуміє.
Тримайся :emphaty: Ми за вас дуже переживаємо

дуже дякую за теплі гарні слова. До останнього думала зберегти родину, бо ми вінчані. Була щойно на службі і священник розповідав про хрест, що ми маємо його нести і Господь з нами завжди. Дасть Бог я зможу. Не за себе думаю, чесно, лиш за малого.

[мешканка]

Таню, так прикро читати і бачити між рядків твій біль...:( Тримайся, все, обов"язково, налагодиться. Бувають ситуації в житті, коли здається, що все, кінець...більше нічого доброго бути не може. Але це не так! Деякі речі усвідомлюються, тільки тоді, коли відбиваються чимось добрим в майбутньому. Ти-сильна жінка і обов"язково витримаєш усе. Намагайся відбудувати сім"ю, адже, буває, що сім"ї розпадаються через дріб"язкові проблеми, через егоїзм і гордість, через буденність, через невміння прощати... Хоча, часом, буває, що розлука переходить в щось краще...Кріпись заради себе і власного малюка і все, обов"язково, налагодиться. :emphaty:

[mari]

Я не знаю як з цим жити. Поламала все. Як я сину колись зможу пояснити???

Крапка, як це сумно, коли люди з різних дрібниць,які зараз тобі такими не здаються а виявляються потім, не можуть знайти взаєморозуміння. Ти- не зруйнувала!!! ТИ- ЗМІНИЛА!!!! А це дуже різні речі. Тримайся! Думай за себе, а будеш ти- Окей і син все зрозуміє, як прийде його час. Я вірю в тебе, в твій вибір, в твоє любляче серце і Боже благословення твоєї сім"ї.
Ми усі з тобою, ми за Тебе, любимо тебе І з цим точно можна жити!

Молись вервицю до св.Юди-Тадея

[Nymydora]

Тань, ми з тобою, як би там що не було. Тримайся. В тебе є ти, в тебе є син - це дві найважливіші особи. Все буде так, як має бути.

[krapk@]

Дякую всім!!! З вашою підтримкою набагато легше. Зараз дитині нема року, того мабуть нас і не розведуть. Вкінці листопада знов змушена буду повернутися до цієї болючої теми. Я навіть не знаю що куди і як. А що ж зі шлюбом?? Його теж потрібно розірвати???

[happymami]

Крапочка, скажу тобі таке - як би там боляче не було, але живи той болючий день зі знанням, що завтра буде не так тяжко. щодня - стає легше. Час лікує і це не я придумала. Я в таких випадках завжди згадую науку своєї хресної:
Якось вона потрапила в жахливу аварію. Було поломане все. Розказує вона після маленької поправки: "Лежу я на тому операційному столі після операції. Живого місця нема. Біль - нестерпна. Стіл залізний. Холодний. Твердий. Так він мені тисне в кожну клітинку тіла. А я лежу і думаю - нічого. Завтра постелять простиньку. Буде тепліше. Наступного дня підстелили простиньку. Лежу. думаю. Нічо - а завтра ще одну підстелять. Буде м*якше".
І так щодня. Поки її зовсім не перевели на тепле м*яке ліжко...
Я тепер часто то згадую, і як тільки підступає якийс моментик відчаю - одразу кажу собі, шо то тільки нині так тяжко, а завтра все буде інакше. Хай на міліметр, але інакше.

Шо ж стосується конкретно батька дитини... особисто я вважаю, шо ти мусиш якось знайти в собі мудрість побудувати ваші стосунки так, щоб дитина тата бачила. Хоча-б через день. А згодом, з ростом хлопчика, можна вже й менше. Діти, коли трохи підростають, не відчувають такої потреби конкретно в комусь з батьків, як в перші роки життя. То я бачу з власного досвіду. В мене старша доця росла практично без тата. Звичайно, що для повноцінного психічного здоровя дитяти мають бути обоє батьків. Але якшо у вас там така ситуація, що разом ви вже точно не будете, то мусите хочаб заради синочка шукати компроміс на кілька годин в день, щоб він бачив тата.
Про розлучення... Не знаю, чому ви так не можете знайти спільної мови, але вам даватимуть місяць на примирення. Але вже після того, як дитині виповниться рік. До того документи не приймають. Але якшо з боку чоловіка була зрада - розлучають швидко. Якшо ж зради не було - довго тягнутиметьтся процес і питатимуть, чому ви вирішили розлучитися з такою маленькою дитинкою.
Про церковний шлюб... А може всетаки можна ще якось врятувати? Мені би так хотілося допомогти, але не знаю чим(((
тримайтеся, Крапочко. Ми з вами. Не впадайте у відчай. Бо наразі ваше щастя - крім всього іншого - то синок. Однозначно. В нього якраз такий вік, що він вас буде тішити щодня новими здобудками!!!