Категорочно проти слів, що самостійність приходить з власним кутком! все залежить від людей, вище писала що є сімї які палець об палець не бють,і все батьки до них їдуть і помагають внуків бавити, їсти варити, а декому навіть одяг в пральний автомат кинути.
Шалімар, блін, перший запис в трудовій в 18 років, потім ще 2 роботи до родів, далі декрет, то все під універ, в чоловіка аналогічно, а на кв не хватає, мо то твій мого не роботу візьме, бо я хочу жити жити окремо?????
Ще маю приклади де люди знімають кв по привичці, і кажуть що то гроші на вітер, бо нічого придбати собі не можуть, відкласти/ поїхати теж, говорю конкретно на прикладі Тернополя, хоч бийте, а людей що мають зп більше 3 тис в нас мало, а 1500-2000тис на кв то норма і при тому що зараз носки на дитину нормальні 15-20 гр, сумнівають що можна жити в достатку.





. тому ніколи навіть не задумувалася, щоб жити разом з чиїмось батьками.

хоч в цьому є і свої плюси. Можем інколи на вихідних лишити малого і піти десь відпочити+батьки платять за комун. послуги) Але на цьому нажаль вони і закінчуються. Хочеться мати свій куточок, де ніхто не буде дивитись коли і що я роблю, коли йду і коли приходжу. То то не так, то інше.... А з мамою в одній хаті мені дуже важко зживатись, бо навіть зараз маючи вже свою сімю, ще інколи вдчуваю себе маленькою дівчинкою яка за все і у всьому має відчитатись
) а ще дитина раз в три-чотири місяці захворіє+гроші на ліки, +ще зараз виплауємо кредит по 400 грн в місяць. Я вже не говорю про те щоб відкласти чи відпочити. То аж ніяк не виходить, тому покищо навіть не рипаємось щоб квартиру знімати, хіба що вже остаточно доведуть...
