
Модератори: TaniaPicaSSo, mavpusya, Ulkanet

Я наприклад кричу вдома частіше, на вулиці дуже рідко. бо дві дівки як розлетяться в різні сторони, то ганяю як собака. 

Хоча я не прихильник виришування стосункив нв вулици и пильним наглядом инших. Але бувать ризни ситуации и дити и пидхид до них. 
Нікому дуже сильно не дивуюся бо в мене теж бувають важкі дні, болить голова, і т.д. і теж буває зриваюся
З найдивніших випадків це був випадок з одною мамочкою в сквері яку ми бачили перший раз. Її дитина захотіла покататися на нашому велосипеді поки Аня бігала, без "привіт, чи можна" посадила дитину на наш велик і катала, за півгодини ми почали збиратися додому і я сказала їм що мол "ми йдем додому, Аня вже буде сідати на велосипед" на що мамаша видала " так би зразу і сказали що жмете дитині покататися"
Інший випадок був в парку де 4х річна дівчинка яка гуляла з навигляд дуже благополучною мамою назвала мою дитину "с...ка мала" бо та не давала їй іграшку
Ну і найсмішніший випадок був коли теж в парку гуляли і в одного тата малий обкакався, тато підійшов до мене позичити салфетки, потім не міг собі і ними зарадити мив малому попу в фонтані
, врешті просив облизати його дитині дурачка бо він впав
(сам облизати недодумався
)
Правда перед тим стараюся спокійно пояснити, але зазвичай він не хоче слухати мене коли я говорю до нього звичною інтонацією, тому приходиться наголошувати і підвищувати голос, він на таке швидше реагує.
Чи думаєте що в них це постійно? Особисто я на таких не звертаю уваги, мені всеодно хто і за що сварить свою дитину.
встидно.Повернутись до Неприємні ситуації. Хелп!
Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 1 гість