Біль втрати... (ваша підтримка)

[mari]

Мамуся з нашої школи втратила дитину! Народила, але дитина так і не почала дихати!
Прийде час і вона загляне на форум. Ми можемо висловити ій свої відчуття і створити підтримку для того, щоб вона відчула,що незважаючи на 5 річне очікування і 9 місячне щасливе виношування- вона не одна. Біль минає......

ПРИЙДЕ ЧАС І ВОНИ ЗУСТРІНУТЬСЯ-МАМА,ТАТО І ЇХНІЙ МАЛЮК. І ТОДІ ЦЕ БУДЕ ЗОВСІМ НОВА ІСТОРІЯ

[Oksana]

Маріє, вибачте, можливо це будуть не ті сова, які б тут мали бути. Тобто не зовсім ті... Але...
Біль не минає. Ні. Він можливо трішки вщухне (і то лише з народженням нових діток), але не мине. Скоріше ти просто навчишся з ним жити. Часом він з всією силою буде знову виринати, і тоді захочеться сховатись від усього світу... А ще досить складно (принаймі для мене так було) відповідати на запитання: як ти? Я просто не розуміла,що маю відповісти на це питання... Це біль... і біль нестерпна...
Але у тебе будуть ще дітки! У тебе на небі тепер є Ангелик. Маленький Ангелик, який завжди буде обірігати тебе. Головне не здавайся!


Колись ви дійсно зустрінитесь. І тепер ваше завдання прожити це життя так, щоб заслужити собі місце біля Бога і своєї дитинки.

[mari]

Дитина народжується не для Батьків, а для світу. Вічного світу. І вона є. Вона не пропала .Вона просто не тут, не можливо її потримати за руку і побачити усмішку. Дійсно,на жаль.. Але вона поруч і усміхається Вам з неба. Бо знає що Ви-чудові батьки! Ви любили її раніше і будете любити завжди! Так,ти готувалась і не відчуєш зараз щастя материнства. Ти маєш книжечки і пройшла навчання, але не зможеш його використати...Поки що.. Ваша дитина вибрала свою дорогу,зразу в небо! Хтось живе 1 хвилину,хтось рік,хтось 100 років. І Бог приготував кожному свій шлях.

[mala-karta]

ми помолимося за вашого малюка...

[Oksana]

Я згідна з Вами, Маріє! Дійсно так і є. І подібні слова, мене колись витягнули зі страшенної депресії. Отець Юстиніан і отець Іван з церкви Св. Петра мене тоді дуже підтримали. Знайшли потрібні мені саме в той час слова, допомогли. Але все ж таки... Навіть усвідомлюючи розумом все це, жодне материнське серце не може змиритись з такою втратою.
Розум приймає, а серце ні... Як я вже казала просто з часом людина вчиться з цим жити.
Але саме краще все таки при цьому допомагає народження іншої дитинки. Головне, не боятись тепер...

[Olenka]

Мені також довелось пережити біль втрати. Спочатку не можеш дивитись на дитячі коляски. Море сліз... Потім біль притупляється і, ніби, все нормально, але біль нікуди не дівся. А ще з"являється страх, ірраціональний, який не можеш контролювати. Але Господь благ! В це важко повірити в такий час... Але це єдине, за що можна триматись, єдина анестезія, яка дійсно допомагає. Господь пообіцяв мені, що я зустрінусь із своїми малюками на небесах....
Потім за нас багато людей молилось (хай Господь воздасть їм більше!...) і, поступово, біль почав проходити. Бог зламаних серцем лікує. Я знаю, що в мене є не одна дитина, а три. І з двома я зустрінусь там, де вже не буде сліз...
Бог знає ЧОМУ так сталось. Ви не знайдете відповіді на це запитання. Але є Відповідь. Господь є єдина Відповідь. Відповідь не для розуму, а для серця, яке стікає кров"ю... Зараз Він ближче до вас, ніж будь-коли. Просто зверніться до Нього, Він чує вас, Він бачить кожну сльозинку...

Може вам допоможуть ці роздуми - я написала це в той, дуже тяжкий для мене час... http://www.liveinternet.ru/users/prygoda/post31724642/

[mari]

Я радію своїм життям, тому що я живу,дихаю,відчуваю і кохаю.
Я радію великій можливості жити, адже життя-самий дорогоцінний дар,який існує. І я ціную і дякую за цей дар!
Я радію тому, що в кожній ситуації є вихід,завжди є правильне рішення. Воно справді є. Я радію тим, що наділена силою витримки,яка не раз виручала мене, тоді, коли вже не залишилось ні сил, ні надії, але я ніколи не здавалась. І в результаті перемога входила в моє життя, даруючи гідну нагороду.
Я радію тому,що в житті є стільки цікавого і надзвичайного! І стільки всього потрібно встигнути!
Я радію,що моя віра в Любов пройшла різні перешкоди у вигляді страхів, сумнівів, розчарувань. Я радію,що можу наповнювати любов"ю і дарувати її усім тим, хто навколо.
Я радію.що в житті є стільки можливостей для творчості і реалізації, і я можу вибрати те, чим мені приємно займатися.
Я радію.що в моєму житті поруч є надзвичайні люди, які завжди можуть допомогти.
Я радію що зі мною БОГ.
Я радію тому,що пам"ятаю себе маленькою дитиною, яка вірить, що Життя чудове, вірить в добро і радість.
Дякую тобі Життя, за твої розумні уроки, за щедрі дари і за можливість жити і любити, творити свою долю-з любов"ю, радістю і вдячністю.

[мешканка]

Як страшно, коли таке трапляється... Не можу собі цього уявити...Маю подружку, в якої були стрімкі пологи, швидка допомога не встигла приїхати і чоловік сам приймав дитину. В результаті дитя померло, а матір-чудом врятували... Єдине, що їх тримало тоді і тримає тепер-це віра. Чоловік вчиться на православного священника і саме віра стала для них джерелом сили жити далі. Оскільки мене Бог милував від такого роду нещасть, я не можу сказати :"Я розумію, як це тяжко". Єдине, що можу-це помолитись за дитятко і за матір, яку спіткало таке горе... Хай Бог вам допоможе пережити це страшне випробування, хай зігріє ваше нещасне серце і допоможе піднятися і йти далі...в щасливе майбутнє, хай винагородить вас за цю гіркоту втрати. Хай, навіть, вам зарас здається, що Бог відвернувся від вас, забув, покинув-це не так! Він несе вас на своїх руках... Хай Матір Божа зігріє ваше серце, бо саме Вона, теж пережила втрату дитини і ваш біль їй найближчий.

[мешканка]

Хочу додати одну історіЮ. про яку саме пригадала. Чула її від священика на проповіді.
"Одна жінка ввесь час молилась про добру долю свого сина. Через деякий час -її син помер, не доживши й до повноліття. Тоді жінка стала нарікати на Бога і перестала молитись, відвідувати богослужіння... Одної ночі, їй приснився сон: вона побачила яскраве світло перед собою і голос, гучніший грому, мовив до неї і сказав, що Бог вислухав її молитви. ЇЇ син мав стати на шлях розпусти та гріха і померти, перебуваючи в смертному гріху,і, після смерті, попасти в пекло на вічні муки, а материні молитви, були настільки сильні, що змінили долю сина і тепер він-насолоджується вічним щастям в царстві небесному." Ми ніколи не знаємо, що нас чекає і Бог завжди знає краще, що саме нам потрібно.

[Гість]

Я Дуже всім вдячна запідтримку !!!!
Так, можливо Бог уберіг нашу дитинку і нас від чогось поганого , але це тільки припущення.
Ми дуже довго чекали на неї, я усю вагітність старалась, береглась , щоб все пройшло добре , а підкінець маю такий результат, якого я навіть близько немогла очікувати і предположити. Хоч і стараюсь я триматись і з боку чоловіка є велика підтримка, але це залишиться з нами на все життя .
І ми мусим молитись і просити Бога , щоб дав нам ще можливість народити не 1 дитинку.
Так, в нас є Ангелочек, якого я на привеликий жаль ніколи незможу обняти , поцілувати і приголубити , але я вірю, що там поруч і Богом їй буде добре ....................