Глобальні оголошення!



Вірші, есе

Модератор: Сяна

Re: Вірші, ессе

Повідомлення nadusha » 08 березня 2013, 10:17

...Сгорает в кастрюле каша, в игрушках царит бардак,
А дочку назвали Машей, без умысла, просто так.
Глядишь на неё украдкой, не веря в свою судьбу,
А дочка мусолит пятку и мрачно кривит губу.
Растёт, головёнкой вертит, конфету зажав в руке,
А ты, улыбаясь, чертишь зарубки на косяке.
Конфета, потом - помада, с подружкой глоток вина,
И "Мамочка, ну не надо, я просто пройдусь - луна,
Ты, знаешь, а он хороший...", и роза на стебельке.
Паршивца зовут Серёжей, и ты с ним накоротке.

Свои вспоминая роли, волнуясь, сходя с ума,
Ты, вместо "Рехнулась, что ли?!", ей скажешь: "Решай сама.
Подумай, чего ты хочешь, дорог на земле полно...",
И будешь потом полночи бездумно курить в окно.
Как сделать, чтоб ей, малышке, зажёгся другой маяк,
Твои не достались шишки, колдобины, острия?
Прикрыть бы, укутать, спрятать... Чтоб жизнь не открылась ей,
И стала дешёвым ядом, как выдохшийся портвейн.

Дождавшись свою пропажу, увидишь, как в первый раз,
и всё про себя расскажешь, без вымысла и прикрас.
Про то, как дрожат ресницы, когда за душой - беда,
И первый, зараза, снится, пусть изредка, иногда,
И третий, четвёртый, пятый... любовь, понимаешь, Маш? "
И твой заезжает папа, впадая в семейный раж,
И Коля звонит, и Гриша, ну, помнишь, такой, в пальто?
Всё это, родная, слышишь?, должно быть, совсем не то.
Но я не жалею, дочка, себя на куски разбив..."
И скажешь, поставив точку: "Не бойся. Живи. Люби".


Затянешься, глядя прямо, и грянет - из темноты:
"Какое ты чудо, мама! Я тоже хочу - как ты!"

Мария Хамзина
Дозвольте собі йти по шляху, який робить вас щасливим, не засуджуючи і не картаючи себе за зроблений вибір.
nadusha Офлайн


Я тут живу
 
Повідомлень: 1898
З нами з: 16 лютого 2012, 15:50
Нагороди: 1
за тривале грудне вигодовуванн (1)
Дякував (ла): 2381 раз.
Подякували: 2212 раз.
Діти: два синочки

Re: Вірші, ессе

Повідомлення nadusha » 08 березня 2013, 10:23

Райнер-Марія Рільке

Згаси мій зір - я все ж тебе знайду,
Замкни мій слух - я все ж тебе почую,
Я і без ніг до тебе домандрую,
Без уст тобі обітницю складу.

Відломиш руки - я тоді тебе
Впіймаю серцем наче між долонь,
А спиниш серце - мозок запульсує,
Коли ж ти вкинеш в мозок мій огонь,
Тебе в крові палючій понесу я.
Дозвольте собі йти по шляху, який робить вас щасливим, не засуджуючи і не картаючи себе за зроблений вибір.
nadusha Офлайн


Я тут живу
 
Повідомлень: 1898
З нами з: 16 лютого 2012, 15:50
Нагороди: 1
за тривале грудне вигодовуванн (1)
Дякував (ла): 2381 раз.
Подякували: 2212 раз.
Діти: два синочки

Re: Вірші, ессе

Повідомлення mari » 10 березня 2013, 17:17

Люди уходят тихо, почти неслышно.
Просто кому-то ты перестал быть ближним,
просто кому-то стал ты излишне важным,
чтобы к тебе привыкнуть, и потерять однажды.
Люди уходят.
То от скандальной пыли,
то от того, что когда-то они любили...
То от того, что так важно им до сих пор.
Люди уходят.
Медленно по ступеням, снова с седьмого* на первый.
Опять на дно.
умать о прошлом, скучать и цедить вино, мысленно каяться, падая на колени...
Это так глупо, что надо бы перестать, вдруг задержаться, пусть даже у самой двери, вспомнить, что было - и снова себе поверить.
Взвесить все трезво - и только потом решать.
Люди уходят. Тихо. Почти неслышно.
Просто кому-то ты перестал быть ближним,
просто кому-то стал ты излишне важным,
чтобы к тебе привыкнуть, и потерять однажды...
В каждом печать незаконченной им войны. Люди уходят, чтоб возвращаться в сны.

автор: Анна Кулик
Якщо говорити між нами,То все починається з мами.І казочка перша у світі,І сонячна подорож в літо. Найперші легенькі сніжинки. І сяюче диво - ялинка.Від мами - і літери,Й слово,І зроблена разом обнова.Якщо говорити між нами,То все починається з мами.
mari Офлайн

Аватар користувача
Психотерапевт
 
Повідомлень: 6650
З нами з: 13 листопада 2009, 16:55
Звідки: Тернопіль
Нагороди: 2
Мамуся-творець (1) жіночі посиденьки (1)
Дякував (ла): 3738 раз.
Подякували: 6894 раз.
Діти: 18 річна донька-студентка Анна Марія

Re: Вірші, ессе

Повідомлення mari » 11 березня 2013, 01:41

Как хорошо быть чьей-то навсегда. И знать, что это не слова пустые. Как хлеб делить и душу и года. Глядеть в глаза безмерно дорогие. Как хорошо быть чьей-то навсегда. И знать, что не оставит, не обманет. И вытащит из под любого льда. И никогда любить не перестанет... Как хорошо быть чьей-то навсегда...
Якщо говорити між нами,То все починається з мами.І казочка перша у світі,І сонячна подорож в літо. Найперші легенькі сніжинки. І сяюче диво - ялинка.Від мами - і літери,Й слово,І зроблена разом обнова.Якщо говорити між нами,То все починається з мами.
mari Офлайн

Аватар користувача
Психотерапевт
 
Повідомлень: 6650
З нами з: 13 листопада 2009, 16:55
Звідки: Тернопіль
Нагороди: 2
Мамуся-творець (1) жіночі посиденьки (1)
Дякував (ла): 3738 раз.
Подякували: 6894 раз.
Діти: 18 річна донька-студентка Анна Марія

Re: Вірші, ессе

Повідомлення nadusha » 14 березня 2013, 14:07

У моей подруги счастье –
врач сказал, у ней внутри поселился хитрый мальчик
и живет недели три.
И когда она смеется, он хихикает, как мышь;
возле сердца тихо жмется шустрый, крохотный малыш.

Любит торт, халву, малину – в животе идет война.
Настоящего мужчины стала домиком она!
От недельки до недельки с нею дышит в унисон.
И растет в своей постельке, делит с ней и кровь, и сон.

У моей подруги шибко хитроумная задача – всем сказать,
что, по ошибке, проглотила чудо-мячик.
Ножка. Ножка. Ручка. Ножка. –
Утром, и в обед, и в вечер,
дышит ею понемножку хитрый, добрый человечек;
спит на крохотной подушке…

Врач сказал ей по секрету,
что малыш шепнул на ушко: мол, увижу маму летом.
В этот день, подобно грому,
ярким утром лопнет мячик,
и она по телефону скажет мне:
Родился мальчик.

Алена Васильченко
Дозвольте собі йти по шляху, який робить вас щасливим, не засуджуючи і не картаючи себе за зроблений вибір.
nadusha Офлайн


Я тут живу
 
Повідомлень: 1898
З нами з: 16 лютого 2012, 15:50
Нагороди: 1
за тривале грудне вигодовуванн (1)
Дякував (ла): 2381 раз.
Подякували: 2212 раз.
Діти: два синочки

Re: Вірші, ессе

Повідомлення nadusha » 14 березня 2013, 14:28

Я дякую Богу за те,що жива,
За те, що я маю власні права,
За волю, за небо, за радощі дня,
За рідних любов і за їхнє життя.

Спасибі за те, що всміхаються люди,
За те, що корисно минають всі будні,
За сонце і річку, за рідную землю,
За змогу піти, коли тут все завершу.

Поклон за кохання, за деякі сльози,
За літа тепло й осіннії грози.
Безмежно я вдячна за посмішки друзів,
За те, що боротись за щастя примусив.

За рідную матір,тепло її рук,
Вона як богиня, рятує від мук,
за батька, за сестру, дідусю з бабусей,
Які - наче янголи, за них я молюся.
І тітку та дядька, що правди навчають,
Зерницю добра наче в душу саджають.

Люблю до безмежжя мою Україну
І я не залишу тебе - Батьківщино!
Але це не все, що я прагну сказати,
Я хочу добро і любов дарувати,
Бо Бог - Благочинець, йому я клонюся.
Спасибі за все, за те, що живу я!

Д.Коротка
Дозвольте собі йти по шляху, який робить вас щасливим, не засуджуючи і не картаючи себе за зроблений вибір.
nadusha Офлайн


Я тут живу
 
Повідомлень: 1898
З нами з: 16 лютого 2012, 15:50
Нагороди: 1
за тривале грудне вигодовуванн (1)
Дякував (ла): 2381 раз.
Подякували: 2212 раз.
Діти: два синочки

Re: Вірші, ессе

Повідомлення nadusha » 16 березня 2013, 10:10

Василь Симоненко

Кривда


У Івася немає тата.
Не питайте тільки чому.
Лиш від матері ласку знати
Довелося хлопчині цьому.

Він росте, як і інші діти,
І вистрибує, як усі.
Любить босим прогоготіти
По ранковій колючій росі.

Любить квіти на луках рвати,
Майструвати лука в лозі,
По городу галопом промчати
На обуреній, гнівній козі.

Але в грудях жаринка стука,
Є завітне в Івася одно —
Хоче він, щоб узяв за руку
І повів його тато в кіно.

Ну, нехай би смикнув за вухо,
Хай нагримав би раз чи два, —
Все одно він би тата слухав
І ловив би його слова...

Раз Івась на толоці грався,
Раптом глянув — сусіда йде.
— Ти пустуєш тута, — озвався,
— А тебе дома батько жде...

Біг Івасик, немов на свято,
І вибрикував, як лоша,
І, напевне, була у п'ятах
Пелюсткова його душа.

На порозі закляк винувато,
Але в хаті — мама сама.
— Дядько кажуть, приїхав тато,
Тільки чому ж його нема?..

Раптом стало Івасю стидно,
Раптом хлопець увесь поблід —
Догадався, чому єхидно
Захихикав сусіда вслід.

Він допізна сидів у коноплях,
Мов уперше вступив у гидь,
З оченят, від плачу промоклих,
Рукавом витирав блакить.

А вночі шугнув через грядку,
Де сусідів паркан стирчав,
Вибив шибку одну з рогатки
І додому спати помчав...

Бо ж немає тим іншої кари,
Хто дотепи свої в іржі
Заганяє буздумно в рани,
У болючі рани чужі...
Дозвольте собі йти по шляху, який робить вас щасливим, не засуджуючи і не картаючи себе за зроблений вибір.
nadusha Офлайн


Я тут живу
 
Повідомлень: 1898
З нами з: 16 лютого 2012, 15:50
Нагороди: 1
за тривале грудне вигодовуванн (1)
Дякував (ла): 2381 раз.
Подякували: 2212 раз.
Діти: два синочки

Re: Вірші, ессе

Повідомлення irinka » 29 березня 2013, 16:45

Ранок.Чашка чаю.
Іду я сонна на роботу.
Чому іду? Сама не знаю.
Все справи, гроші і турботи.

У спину - погляди людей.
У очі - посмішки фальшиві.
Думки недоспаних ночей...
В лице слова такі брехливі.

Я так втомилась й загалом
Людей я всіх не розумію.
Ви язиком - як помелом.
Ви так живіть...
а я так жити не умію.

©Ірина Герасимів
Зображення

Навіть якщо ти янгол, то знайдуться люди, яким не подобається шелест твоїх крил
irinka Офлайн

Аватар користувача
Я тут живу
 
Повідомлень: 3455
З нами з: 15 листопада 2011, 11:08
Звідки: Тернопіль
Нагороди: 3
Мамуся-творець (1) випускниця школи материнства (1) Чемпіон (1)
Дякував (ла): 3448 раз.
Подякували: 1929 раз.
Діти: Хлопчик)

Re: Вірші, ессе

Повідомлення mari » 31 березня 2013, 11:53

В. Стус
Запахло сонцем, воском і зелом,
в мосянжне колихання передліта
летить бджола, журбою оповита,
мов янгол із надламаним крилом,
на обрії, одразу ж за селом,
де оболоню тишею сповито,
горять кульбаби, тішачи півсвіту
своїм цнотливим молодим теплом.
І, надлетівши, зморена бджола
відчує стебел плавне колихання,
як подихи землі, і як кохання,
і як плавбу до вічності, вона
зазолотіє щедрим соком сонця,
і схочеться їй віщих таємниць
запричаститися, припавши ниць
до вутлого кульбабиного лонця.
Якщо говорити між нами,То все починається з мами.І казочка перша у світі,І сонячна подорож в літо. Найперші легенькі сніжинки. І сяюче диво - ялинка.Від мами - і літери,Й слово,І зроблена разом обнова.Якщо говорити між нами,То все починається з мами.
mari Офлайн

Аватар користувача
Психотерапевт
 
Повідомлень: 6650
З нами з: 13 листопада 2009, 16:55
Звідки: Тернопіль
Нагороди: 2
Мамуся-творець (1) жіночі посиденьки (1)
Дякував (ла): 3738 раз.
Подякували: 6894 раз.
Діти: 18 річна донька-студентка Анна Марія

Re: Вірші, ессе

Повідомлення mari » 31 березня 2013, 11:55

Кожна людина - це окремий світ. Вона живе, відчуває, думає і діє відповідно до свого світу, який для мене іноді чужий, іноді незрозумілий, іноді жорстокий... Через те у людському світі не уникнути конфліктів, чвар, непорозумінь, зіткнень. Лише тоді розумієш, що той є ІНШИМ, коли можеш пробачити, щоб надалі співіснувати... Я мушу пробачати, знову і знову пробачати, аби не виросла стіна. Бо стіна - це початок в'язниці...
Г.Груць



– Мне что-то попало в глаз.
– Плохо дело. В левый или в правый?
– Сейчас соображу.
"Господи, – подумал я, где она была все годы, чтобы отозваться на такой банальный трюк?"
Я наклонился, чтобы всмотреться в ее глаза, которые были в десяти дюймах от меня, а она всмотрелась в мои.
– Я вижу,– сказала она.
– Да? Что же это?
– Я. В обоих глазах. И вытащить меня нельзя.
Якщо говорити між нами,То все починається з мами.І казочка перша у світі,І сонячна подорож в літо. Найперші легенькі сніжинки. І сяюче диво - ялинка.Від мами - і літери,Й слово,І зроблена разом обнова.Якщо говорити між нами,То все починається з мами.
mari Офлайн

Аватар користувача
Психотерапевт
 
Повідомлень: 6650
З нами з: 13 листопада 2009, 16:55
Звідки: Тернопіль
Нагороди: 2
Мамуся-творець (1) жіночі посиденьки (1)
Дякував (ла): 3738 раз.
Подякували: 6894 раз.
Діти: 18 річна донька-студентка Анна Марія

Поперед.Далі

Повернутись до Книжкова поличка



Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 14 гостей

cron