щоранку добрий дід заварює собі і внуці однакової міцності кружки натуральної кави (столова ложка на кружку!) і кавують. діда дуже веселить питати у внуки "а со дідьо пє?" - "куюсю, і я хоцу!". тепер дитина навіть чаю не п"є. ще веселе заняття - спостерігати, як після святкувань дитина допиває горілку з чужих келішків. дідо горілки не п"є, але ж дитина так смішно кривиться
про те, що дитина їсть взагалі я мовчу.
тато час-від-часу пробує провести якісь "пояснювальні роботи", навіть про шкоду кави роздруковані статті приносив, але там арґумент залізний - "але ж вона хоче"...
мама в курсі, але їй все одно
: | сьогодні було приємно, що тато визнав мій підхід до дитячого раціону. бо в нас колись було "кризове" питання про цукерки і шоколад - я його майже до трьох років не давала, а він вважав. що потім дитина "накинеться" на нього і ми будемо мати проблеми. вийшло інакше - дитина інколи, частіше за компанію з іншими може зїсти одну-дві цукорки, а якщо ми кажемо, що не можна - то рідко коли сперечається |



:





