Діточок, як на небі-зірочок...

[TaniaPicaSSo]

Дуже мені подобаються слова Христа,де Він говорить,щоб не переживати,Він потурбується про все,адже турбується навіть про птахи і квіти...

Відразу зізнаюся, що не є дуже наверненою до релігії, але щось в тому є. Коли вже була вагітна, в чоловіка з роботою були дуже нелади. Зарплату затримували, зменшували і т.д., і взагалі все було гірше та й гірше, і йшло до того, що фірма закриється. І я, звісно, переживала, як то буде, коли народиться дитина, чи буде нам за що жити. Але за пару тижнів до народження малятка чоловік знайшов іншу роботу, набагато кращу за попередню, більш високооплачувану і ще й на дому, так що може мені допомагати вдома з малою.
Тому тільки черговий раз переконуюсь, що все, що не робиться, все на краще. І як вже є дитинка, то десь їй місце в цьому світі знайдеться. Не обов'язково вже перед її народженням мати складену суму їй на навчання та квартиру.

[nelly]

моя рідна тітка має 4 дітей і ще один загинув в аварії багато років назад. Вони бабтисти, і як заведено в селі -живуть як Бог дасть. Чоловік вже багато років ніде не працює, хоча майстер на всі руки ( просто йому не охота напрягатися), а вона вже на пенсії по вчительському стажу. Син і дочка вже мають вищі освіти, третя дочка вчиться на другому курсі у вузі, хоча ніхто з них не був відмінниками в школі. Син сам викарабкався і заробив собі на освіту, потім на машину. Дівчата собі раду дадуть, і ще один син в 7 класі, то дуже шустрий і не сумніваюся, що десь пробється. я не схвалюю їхнє ставлення до життя, бо надто вже все в них легко ( якось буде, життя покаже, якось Бог дасть), але роблю висновок, що коли дітей в сімї більше, то вони вчатьс ясамі чогось добиватися а не чекати подачки від батьків ( хотя не завжди що такє). Я особисто хочу троє дітей, але буде видно все у майбутньому.

[taranjka]

Покладатися виключно на те що про дітей подбає Бог я теж не можу, бо це якось вже егоїстично, а яка ж тоді місія батьків як за них все зробить Бог?

місія батьків виховати повноцінну особистість. не заробити грошей і запхати в вуз, на який їх вистачить, а допомогти зробити вибір і підтримати його, зуміти знайти своє призначення і реалізувати і реалізуватися... освіта, яка здобувається власними силами і знаннями краща, ніж те, що купується за гроші.
в наш час батьки бачать своє призначення - нородити, шоб в школі гарно вчились (якшо тре то і оцінки купити), шоб в гарний інститут поступила і диплома мала (якшо тре то і його купиться, о ж навкруги одні хабарники, інакше нема) і тоді тре гарне "місце" купити, бо самій роботу нереально знайти... а тоді шукають мужа\жону, виховують внуків, купити хату.... таке враження, що після народження дітей вже нема свого життя, а тільки життя на дітей
я не за те, щоб родити дітей скільки родиться, але якщо є бажання на другу\третю дитину і не родити, бо я ж на другу квартиру і універ не назбираю це
ну, але я нічого не планую більше як на місяць, а так на багато років тим більше

[flower]

цілу темі прям розгорнули тут після наших дописів про дітей) вже десь є тема якась така чи то "діточок як на небі зірочок" чи якась інша не пам ятаю. то я писала вже, шо хочу 2є дітей, більше ні. бо я як теж думаю за майбутнє і те, що ми зможемо дати. не хочу все життя економити на собі, хочу нормально відпочивати, гарно вдягатися. а не так як мама моя про себе в останню чергу думала, бо ж 3 є дітей треба одіти і накормити, а ше як хтось захворіє то на лікарства. тато мені постійно стогне за гроші, шо він всьо життя на нас тільки і робить. то так виглядає ніби ми беремо у нього гроші і направо і на ліво їх тратимо. він ніколи не розумів шо дівчатам треба трохи більше всього ніж хлопцям. так і хочеться йому в ті хвилини, сказати то нашо нас робив? я вже давним давно не на його забезпеченні і сестри вчаться і працюють, щоб собі шось купити, чи косметику чи елементарні засоби гігієни чи якусь одьожку. згадую дитинстьво як то було в школі встидно, бо не так гарно вдівали мене як інших і іграшок не купляли. пам ятаю як приставки хотіла у всіх подружок була, то збирала сама, чекала свят щоб можна було піти наколядувати. знаю і вірю, що Бог нам помагає, але повністю на нього покластися нічого не робити і народити купу дітей я не можу. не хочу повторити долю своїх батьків.
ще до останнього допису Тараньки. тобі не хочеться шоб твохї діти гарно одівались, смачно їли? чи ти думаєш лиш про духовне? я говорячи про матеріальну строну не говорю, щоб платити за оцінки, платити за то шоб запхати в університет, фарширувати дитину самими модними телефонами, планшетами і т.д

[taranjka]

чому ж не хочеться. але я на цьому не зациклююсь. я в школі не найкраще вдягалася, не мала всіх модних іграшок, не їздила на моря і т.д. хотілося, але настільки, щоб це мене доводило до сліз чи сильно засмучувало. ті, хто мав купу іграшок і одягу, зазвичай не мав вдома когось з батьків, бо вони на заробітках. і хоч що б вони казали, які ті речі класні, я не хотіла щоб мама чи тато кудись їхали, бо мені треба ШОСЬ.
зараз я не вважаю моїх батьків, чи батьків мужа зобовязаними допомагати нам - ми окрема сімя, дорослі люди,і батьки нам дали все, що могли

[taranjka]

я пишу про тих людей, які хочуть більше дітей і не наважуються, бо на них "не назбирають грошей". найстабільніше в нашому житті - це зміни

[Галина]

Я розумію, що Бог добрий, допоможе. Але... Ми живемо з батьками чоловіка, крім них ще є чоловіка брат. Ми з дітьми займаємо одну кімнатку. Шансів на окреме житло поки що не багато... Куди ще дітей??? Я б хотіла щоб мої діти мали своє житло, щоб не тиснулися з батьками, братами-сестрами, бо то не так весело, як здається. Тому, хоч і хочеться ще маленьких карапузів, але не плануємо (хоча як Бог дасть то так і буде).
А матеріальна сторона потрібна не для того щоб за оцінки і диплом платити, за мене не платили і я не збираюся, а для того, щоб по можливості забезпечити їх житлом, щоб допомогти будувати майбутнє.

[Перлинка]

flower не думаю що ще одна чи дві дитини аж на стільки похитнула твоє матеріальне становище що ти не мала б шо їсти чи в шо вдягнутись,я про те шо ви не з самих бідних,і певно сильно б від цього не збідніли

[flower]

ті, хто мав купу іграшок і одягу, зазвичай не мав вдома когось з батьків, бо вони на заробітках.

а у мене небуло ні того ні того, бо тато заробляв на життя на Сибірі.
Перлинка воно сьогодні є, а завтра нема. на даний час я без роботи і досвіду роботи, на утриманні чоловіка. так живем зараз не бідуєм, але і не жируєм. робота в чоловіка не стабільна і дохід також не стабільний. тому як буде далі лиш Господу відомо. я люблю дітей, в планах ще одне, але якщо у Бога воля інша, я її прийму.

[Shalimar]

не знаю, я только в свои 23 года столкнулась с таким массовым явлением, особенно для западной Украины, как "заробитчани" - у Нас (среди друзей, знакомых, соседей, одноклассников, из параллельных классов, однокурсников и т.д...) единицы ездили "на заработки" - и то, это чаще была Россия (на непродолжительное время, но периодически). Что я хочу сказать... достаток зависел от занимаемых должностей или успешности бизнеса, (почти) никто на заработки не ездил. Поэтому упакованный ребенок не = ребенок с одним или еще хуже, двумя родителями на заработках.