Мама Зозуля і мама Квочка - чи є десь золота серединка?

[Dashko]

Є мами квочки. Які розбещують дитину, віддають їй всю любов і всю себе. Стерилізатор, натуральний одяг, розвиваючі іграшки.... і все що лише захоче дитина. Сведрик бо сонечко зайшло за хмарку, на руки. бо в дворі є 2 калюжі, іноземні мови з 3 років, чи взагалі від народження.... А потім дитина виростає і втікає. ЇЇ дратують дзвінки, питання про здоров"я і життя....

де та правильна золота серединка? Не показувати всю свою любов і турботу?

Обмежувати в любові - Просто любов, це ж зовсім не "Стерилізатор, натуральний одяг, розвиваючі іграшки.... і все що лише захоче дитина. Сведрик бо сонечко зайшло за хмарку, на руки. бо в дворі є 2 калюжі, іноземні мови з 3 років, чи взагалі від народження... "

Безумовна любов - це і є золота середина.

[Natalinda]

Даша, що для тебе є безумовною любовю?

От згадався чомусь вчинок Тараса Бульби щодо власного сина....

[taranjka]

Тарас Бульба - вигадана особа
думаю що якраз більшість і знаходиться дес посередині і рідкі винятки, коли впадають у крайнощі.
не вважаю закономірністю і ставлення наших батьків до своїх - що ми їх повторюємо. принаймні я ні.
згідна з Наталіндою, що завжди є якась незадоволеність один одним. в когос більша - в когось менша. батьки коли діти народжуються - покладають на них свої надіїуявлення. але ж кожна дитина має свій шлях, який не збігається з тим про що мріяли батьки. хтось досягає більшого (але ж в таком то випадку тре було робити так, а не інакше), хтось меншого... тільки від нашого розуміння, що діти не наша іграшка буде залежати наша "задоволеність" ними.
а діти. до певного віку вони бачать батьків в ідеальному світлі. потім приходитть певне розчарування - батьки не супер герої. потім розуміння. думаю тут вже залежить від того, як їх виховали - як навчили розуміти і приймати людей такими, як вони є

безумовна любов - а це що таке?

[Tajga]

безумовна любов - це прийняття іншого таким як він є, без застережень, повага до нього, турбота про нього, підтримка. І це точно не емоція, а розумне і зважене рішення, яке йде від серця. Щось таке. Те, що ми робимо для дитини, відповідно таких наших переконань, це вторинне, це наслідки і прояви нашої любові. Та лише ними вона не вимірюється.
гадаю, кожна мама час від час впадає в оті квочково-зозулясті крайнощі. Головне, не зациклюватись на них надовго.

[taranjka]

Якщо ви заблукали в тайзі, то гукайте якнайголосніше. Таким чином ви не дозволите загинути занесеному в Червону Книгу уссурійському тигру.

пробачте за оффтоп, але
а ще рисі, ведмедю, єті.....

[Dashko]

Для мене безумовна любов - це якраз і є любов, я просто так написала, щоб якось більше півдкреслити значення слова "любов", бо в нас воно часто асоціюється з іншими поняттями.

[Shalimar]

Тарас Бульба - вигадана особа

но тем не менее, его слова я слышала в свой адрес...

[Shalimar]

Я теж часто думаю чи не забагато уваги, цяцьк і догоджань, але по іншому важко, бо я така є. Я не зможу не купити, маючи можливість, я не зможу не взяти на руки, маючи ще силу.
Звісно що далеко не всі забаганки виконуюються, але часто хочеться того чого немає, тому не факт що коли виросте син скаже, що ти мене розбалувала, або навпаки - недолюбила.

Хочеться для дитини найкращого, але і нашим батькам для нас найкращого хочеться, а судячи з багатьох тем на форумі, то і жити з батьками не хочуть, і дзвнки з порадами їхніми дратують, тому намагаюся не сподіватися на щось особливо інше, коли виросте син.

По-моему, тут еще один вопрос в теме поднят: почему бывает так, что дети мам-алкоголичек (ну или других каких-то конченных) любят их всем сердцем!? мама гарчыть, а дитя "мамочка, родненькая, любименькая!!" и ручки к ней тянут ................

А в, казалось бы, благополучных семьях (где "все лучшее - детям", и строгость присутствует) - все сдержанно, просто "мама", "папа", и без чрезмерных обнимашечек-целовашечек? ну и потом дети выростают и "делают ноги" из дому? ))))

[Natalinda]

Вигаданий чи не вигаданий Тарас Бульба, не в цьому суть. Вчинок не факт що вигаданий, бо усе вигадане береться з життя, думаю.

Для мене безумовна любов це надзвичайно філософське і не зрозуміле поняття.
Безумовна любов до дитини агресивної, яка бється - це прийняття її такою як вона є?
Прийняття сиина/дочки наркомана - це повага до нього, турбота про нього, підтримка - але яким чином?

А от те що підмітила Шалімар....загадка...напевно як є все то воно не ціниться так би мовити, а як нема - то хочеться, тому і тримаються за тих неблагополучних батьків так......сумні ці реалії життя((((

[Dashko]

Для мене безумовна любов це надзвичайно філософське і не зрозуміле поняття.

А для мене навпаки просте але просте, тільки в розумінні, а ось відчувати любов у всіх ситуаціях - це справді важко.

Так от, яка б не була дитина (що б не зробила) - все одно ми її любимо, причому ні на крапельку не менше. І дуже важливо це до дитини донести. Бо часто можна почути " я тебе не люблю, бо ти не робиш те й те" (навіть не завжди звучать слова "люблю-не люблю", але дитинка сама робить такий висновок).

А от все інше, повага, прийняття, підтримка - це вже по ситуації. І якраз, якщо на першому місці в нас любов до дитини (а не бажання кращого і т.д.), то й підтримка буде належна: там, де треба - строгість, а в іншій ситуації - навпаки.

В ідеалі ,так не тільки до діток ставитися, а й до всіх людей.