КАЗКИ і повчальні історії для дорослих-відкрито для записів

[mari]

трохи жарту (але на оригінальній мові), якраз сьогодні прочитала.


ПЕРЕПИСКА

Дорогое Мироздание! Пишет тебе Маша из г. Москва. Я очень-очень хочу быть счастливой! Дай мне, пожалуйста, мужа любимого и любящего, и ребенка от него, мальчика, а я, так уж и быть, тогда не перейду на новую работу, где больше платят и удобнее ездить. С ув., Маша.

- Дорогая Маша! Честно говоря, я даже почесало в затылке, когда увидело строчки про работу. Даже не знаю, что сказать. Ты вполне можешь переходить на новую работу, а я пока поищу для тебя мужа. Удачи! Твое Мироздание.

- Уважаемое Мироздание! Спасибо что так быстро ответило! Но… бабушка моя говорила: кому много дается, с того много и спросится. Вдруг я буду иметь и то, и это, а за это ты мне отрежешь ногу, когда я буду переходить трамвайные пути? Нет уж, давай так: я перехожу на новую работу, имею мужа, но за это я готова вместе со своим любимым всю жизнь жить в съемной хрущевке. Как тебе такой расклад?

- Дорогая Машенька! Хохотало, увидев про ногу. Смысл бабушкиной поговорки совсем другой: кому много дается способностей, талантов, знаний и умений, от того люди много и ждут. У тебя же заначено на двушку в Подмосковье, покупай на здоровье. Ногу оставь себе)))

- Дорогое Мироздание! В принципе, я обрадовалась, прочтя про ногу. НО: у меня будет муж, ребенок, любовь, квартира и нога. То есть ноги. Что я тебе буду должна за это?

- Маша! Уфф. Почему ты со мной разговариваешь, как с коллекторским агентством? Меня попросили - я делаю. Я тебе когда-нибудь говорило, что ты мне что-то будешь должна?

- Да! То есть нет. Просто не может быть, чтобы все было хорошо, понимаешь??? Я сегодня плакала всю ночь: отдала взнос за квартиру. Хорошая, окна на реку. Небось, муж будет урод. Скажи прямо. В принципе, я к этому готова.

- Дорогая Маша! Муж, конечно, не Бред Питт, зато и в зеркало так часто не смотрится. На днях встретитесь. Да, отвечая на твой вопрос: МОЖНО, чтобы все было хорошо. В принципе, мне все равно, хорошо или плохо мне заказывают. Лишь бы человек точно знал, что хочет.

- Уважаемое Мироздание, а можно, чтобы ДОЛГО было хорошо… В принципе, если лет пять будет, я согласна, чтобы с потолка протекало…

- Машенька, я тебе отвечу честно. Долго хорошо может быть. Долго одинаково - нет. Все будет меняться, не меняется только мертвое. И когда будет меняться, тебе покажется, что все плохо. На время.

- Мироздание! Только не ногу!!! Пусть погуливает муж.

- Мария, кончай со мной торговаться. Как на армянском базаре, ей Богу! Я судьбой не заведую. Мое дело — предоставить человеку то, что он хочет. Единственная у меня к тебе просьба: когда ты будешь совсем счастлива, у тебя освободятся силы. Ты отлично шьешь. Займись лоскутным шитьем, твои одеяла украсят любой дом, и людям в радость.

- Дорогое мое! Я сегодня прыгала от радости. Конечно! Я сделаю все, что ты скажешь. Я точно тебе ничего не буду должна? Мне предложили еще лучшую работу, а тот симпатичный парень из кафе назначил свидание. Ура!!! (так не бывает, так не бывает!) (купила швейную машинку!) Целую тебя!

- Дорогая Маша! Все хорошо. МОЖНО делать все, что хочешь, в рамках Заповедей. И тебе ничего за это не будет. Наоборот. Если ты не будешь ныть, я только порадуюсь. С нытиками возни много. Я от них, честно признаться, чешусь. Так что удачи! Я откланяюсь пока. Тут заказ на однополых тройняшек, и опять торгуются, предлагают взамен здоровье. Ну зачем мне их здоровье?... Твое Мироздание.

- Мироздание, привет! Как ты там? Дочку назвали Мирой, в твою честь. Сшила самое лучшее на свете лоскутное одеяло, заняла первое место на выставке, поступают заказы, думаю открыть свое дело. Я просыпаюсь утром, поют птицы… Иногда думаю — за что мне такое счастье? Твоя Маша. От мужа привет!

- Маша, привет! Смущенно признаюсь, я немного перепутало с сыном, которого ты заказывала… Но, гляжу, ты счастлива и так. Быть счастливым — это нормально. Воспринимай это не как захватывающий подарок, а как спокойный фон твоей жизни. А дух захватывает иногда от таких мелочей, которые каждому даются без всякой просьбы: не мое это дело заставлять птиц петь под твоим окном. Это по умолчанию полагается каждому, базовая комплектация. Твое дело — их услышать и… все, дальше думай сама. Пиши, если что. Твое Мироздание.

[mari]

Хіба це не дивно,що наші частини тіла нагадують нам,як жити правильно?
У нас є двоє очей і тільки один язик, це означає,що ми повинні дивитись два рази і один раз казати .
У нас є двоє вух і тільки один рот, тому ми повинні більше слухати,ніж говорити.
У нас є дві руки і один шлунок, тому нам необхідно працювати вдвічі більше,ніж їсти.
У нас є дві півкулі мізків, ліве і праве, і одне серце, так що ми можемо двічі подумати,але покохати лише раз!

[Sawwku]

Измени свою жизнь за 21 день. Методика Уилла Боуэна

Все начиналось с одного человека, а сейчас единомышленников больше 5 миллионов. Простой священник, Уилл Боуэн, изучая людей и их поведение, пришел к выводу, что от того что и как мы говорим, зависят наши мысли, а они, в свою очередь, влияют на наши эмоции и поступки. Оказывается, мы все очень часто жалуемся, критикуем, сплетничаем. Не верите? А вы проверьте!
Уилл Боуэн предложил всем желающим изменить свою жизнь в лучшую сторону – одеть обычный браслет фиолетового цвета и в течение следующих 21 дней жить без жалоб, критики, сплетен и недовольств. Если в течение этих дней человек забывал и произносил «запретные» слова, он должен был перевесить браслет с одной руки на другую и начать отчет дней заново. Продолжать до тех пор, пока браслет не продержится на одной руке 21 день подряд. Эффект такого эксперимента превосходит все ожидания!

Люди, которые прошли через эту программу, изменились до неузнаваемости. Это не оставалось незамеченным и уже их друзья и близкие подключались к этому эксперименту, одевали на себя браслет и неизменно менялись в лучшую сторону.
Почему же такой простой метод как жизнь без жалоб такой эффективный?
Важен сам настрой. Уже с момента пробуждения вы знаете, что вам нельзя говорить о негативе, а самый лучший способ для этого – начать замечать позитив в себе, окружающих вас людях и в мире
Возрастает самоконтроль над собой, своими мыслями и тем, что вы говорите, а это очень важно для любого человека. Сейчас вы только учитесь, но с каждым днем вы будете становиться осознаннее
Во время этого эксперимента вы узнаете очень много нового о себе, о своем мышлении и образе жизни
Советую всем пройти это маленькое испытание даже тем, кто считает себя продвинутым, духовным, позитивно мыслящим человеком. Также советую прочитать книгу Уилла Боуэна «Мир без жалоб».
Все вроде бы знают о силе позитивного мышления, но жалоб на жизнь и недовольства почему-то меньше не становится.
Давайте научимся жить осознанно и позитивно!

А вы решитесь на такой эксперимент? :)
я пробую, але нівкаку . хочу таки довести це до кінця
книжку вже замовила (для мене то подвиг!), буду пробувати перестроїтися!

[mari]

Фрагменти щоденника Богдана Ступки:

Завжди вірив у Бога. В церкву рідко ходжу. Перед сном завжди кладу хрест на себе і на подушку. Бабуся цього навчила. Коли грав Миколу Задорожного в "Украденому щасті", на сцені, лягаючи в ліжко, клав на подушку хрест, а потім на себе. За радянських часів у залі це викликало сміх. Тепер сміху немає.


Прощаю все. Це прийшло з часом. Дехто старіє і ще дурніший стає, а хтось – навпаки. Відношу себе до тих, що мудріші. Якісь негаразди, конфлікти на сцені, з режисером чи партнером – іду до нашого замдиректора Данила Даниловича Федоряченка. Йому зараз 91-й. Він підтримує, каже: "Так, так". І в самому розпалі закінчує: "Прости йому". Простити – набагато краще, ніж когось покарати.

Творчість – це сумнів. Його нема – нема прогресу. Те саме в економіці, усюди. Треба сумніватися, зможу це зробити чи ні. Коли сам до чогось приходиш – будеш гордий, що зробив це сам, а не за ручку тебе привели. "Тут стань, тут так ручку витягни, тут так говори" – це вже ремесло, а не творчість.

Маєш знання – мусиш ними поділитися. А не товкти інших своєю зверхністю.

Якщо ти такий розумний, допоможи ще комусь зрозуміти щось у цьому житті.

У дитинстві, коли шматок хліба випадково падав на підлогу, піднімав, обдмухував його і клав назад стіл. Так учила бабуся. Це святі елементарні речі. Таке ставлення збереглося по цей день.

Чому предметом мистецтва завжди є людина? Бо вона так і нерозгадана. Російський поет Євгеній Винокуров написав: "Мир разложил на части Пикассо. Слеза стекает. Разложи, попробуй". Хімічний склад можна розкласти, але чому вона капнула?

Треба навчитися прощати, щоб створити і зберегти сім'ю.

Конфлікти супроводжують кожну сім'ю. На них розлучаються, а потім лікті кусають усе життя, чого розлучилися. Із віком входиш в інші поняття й розуміння. Стаєш ближче духовно, по-людськи. У шлюбі треба вміти вчасно приголубити, погладити, поцілувати. Тоді розумієш, що в тебе є її підтримка, а в неї – твоя.

Коли був молодий, міг надутися, не розмовляти, сварилися. Жінка підійде і скаже: "Іди пообідай, шо ти на голодний шлунок дуєшся. А потім дуйся скільки хочеш". І вона мене цим брала, бо дуже швидко відходила.

Прихований текст. Щоб його побачити, Вам необхідно зареєструватися!

[mari]

ЖИТТЯ не чекаючи на подарунки.

Чоловік, який читає газету в метро - Кіану Рівз.

Він народився в проблемній родині: його батька заарештували за продаж наркотиків, коли Кіану було 12 років, а його мати була стриптизеркою.
Його родина переїхала до Канади, де у нього було кілька прийомних батьків.
Він бачив, як помирає його дівчина. Вони планували зіграти весілля, але дівчина розбилася в автокатастрофі. За деякий час до смерті у дівчини Кіану був викидень і вони втратили дитину. Тепер Кіану боїться серйозних відносин і поки не замислюється про дітей.
Він-єдина голлівудська зірка, у якої немає свого помешкання. Він каже: «Я живу у звичайній квартирі і все у мене під рукою, я не бачу сенсу в придбанні будинку, який буде напівпорожнім». Його кращий друг Рівер Фенікс помер від передозування наркотиками.
У той же час батька Кіану заарештували за продаж наркотиків.
У його молодшої сестри була лейкемія, і він пожертвував 70% свого гонорару від «Матриці» на лікування сестри і до фонду боротьби з лейкемією в госпіталі, в якому вона лікувалася. Зараз вона одужала.
На один зі своїх днів народження він купив собі всього лише кекс, сів в парку і їв його. Всім фанатам, які проходили мимо і віталися з ним, він пропонував відкусити шматочок його кексу. У нього немає модних шмоток, у нього немає охорони. Коли ви запитали: «Чому він сумний», він відповів: «Вам потрібно бути щасливим, щоб жити, а мені не треба, я живу і цим все сказано.»

Кіану живе всупереч усьому ...

[mari]

Зустрічі, одруження, любов, діти… Чи все самозрозуміле?

Зустрічі

Довгоочікуваний для пари шлюб – пишна церемонія, чудові привітання, найближчі гості… Однак чи молоді люди готові до нього, чи вміли вони зустрічатися? Усі розуміють, що для виконання будь-якої функції у суспільстві кожен потребує тривалого та відповідального навчання.

Період зустрічання може бути часом ненаміреного солодкого обману, коли дві особи намагаються показати себе з найкращого боку. У цьому, звичайно, нічого поганого нема, але для щасливого подружжя потрібне дещо інше – ґрунтовне знайомство, знання пріоритетів один одного, цінностей. Не бійтеся проговорювати різні моменти спільного життя, будьте уважні до того, як поводиться Ваша/Ваш дівчина/хлопець зі своїми батьками, друзями. Хлопці, якщо дівчина приймає лише вашу гарну картинку, це не означає, що після одруження прийме вас справжнього. Не потрібно боятися виявляти свої недоліки, а разом намагатися їх позбуватися. До одруження потрібно тримати очі широко розплющеними, а після – дещо прикритими. Майбутні чоловік і дружина разом мають багато розмовляти, молитися і мріяти.

Випробувальний період

Подружжя – це стан, який випливає з віри, до нього потрібно дозріти, а жодні експерименти над коханою людиною – чи вміє готувати мою улюблену страву, чи винесе сміття, чи усміхається зранку… не дають гарантії щасливого життя через 10, 20, 30 років. Щастя можливе тоді, коли між особами панує взаєморозуміння, готовність іти на поступки з любові, а не через бажання сподобатися під час «випробувального періоду». Такий стан є передусім виявом егоїзму – чи він/вона підходить мені, а ще – він не зменшує кількості розлучень.Корисливе у своїй суті виправдання гріха, оскільки такі ситуації майже завжди є намаганням задовільнити власний егоїзм, використовуючи іншу особу для задоволення власних потреб чи амбіцій. Люди не готові брати на себе відповідальність за іншу особу, є неготовими також любити і безкорисливо дарувати себе.

Любов

Нема сьогодні більш зіпсованого поняття, ніж любов».Любов – це не просто насолода, емоції. Вони не повинні нами керувати, лише вести до любові. Любити – означає бажати добра іншому,( слова Блаженнішого Любомира Гузара).

Початок любові настає тоді, коли я починаю думати, чи тобі добре зі мною, а не чи мені добре з тобою. Любов не вимагає надзвичайних подвигів, лише щоденних маленьких проявів та готовності віддати найбільше – власне життя за іншого навіть тоді, коли ця особа не приймає жертви. Одночасно від цього іншого необхідне вміння прийняти дар любові. Найвищим виявом любові для християн є хресна смерть Ісуса Христа.

Зло у житті пов’язане із неправильною ієрархією цінностей. Все, що створив Господь, є добре. Розставляючи ж пріоритети, ми формуємо наше життя. Тому не друзі, не щось інше, а сімейні цінності мають стояти на другому (після Бога) місці.

Подружжя

Подружжя – це Таїнство, момент, в якому діє Господь Бог. Воно включає трьох – чоловіка, жінку і Бога, Який вчить нас любити. Щоденність, наповнена Богом – це щоденність, наповнена любов’ю. Подружжя є задумом Бога, воно потрібне людині, бо «Не добре, щоб бути чоловіку самому..» (Бут. 2, 18). Адамові не було добре самому, оскільки не було рівної йому особи.

Божий задум вкладає дві основні цілі подружжя – щастя обох подругів і народження та виховання дітей. Ще Адаму і Єві Бог дав заповідь «Плодіться і розмножуйтеся…» (Бут. 1, 28). Разом із шлюбом беремо відповідальність за іншого, його добро має стати пріоритетом усього нашого життя. Пригадаймо «Маленького принца»: ми відповідальні за тих, кого приручили.

Неодноразово, з любові відкриваючи очі на правду, робимо боляче людині, але для неї це шанс змінитися.
Одностатеві шлюби, трактування дітей як перешкоди щастю, статеві стосунки поза шлюбом… – це, спланований процес повалення життєвого фундаменту сучасної людини.

***Отець Ростислав Пендюк, голова Комісії у справах молоді Української Греко-Католицької Церкви запропонував подивитись на ці питання у світлі християнської віри, віри, яка підтверджується ділами

Прихований текст. Щоб його побачити, Вам необхідно зареєструватися!

[mari]

Як ми ображаємо своїх дітей?

Один психолог сказав: «При кожній можливості - беріть свою дитину за руку! Пройде зовсім небагато часу, і вона зовсім перестане протягувати вам свою долоньку! »

Все, що ми робимо в житті наших дітей, повертається сторицею.

Якщо дитина росте в довірі - вона теж вчиться довіряти іншим,
якщо малюка люблять і підтримують, він сам стає уважним і турботливим.

Але є ТАКІ помилки, які дорослі здійснюють під впливом гніву або байдужості, не подумавши, чим це може обернутися в маленькій дитячій душі ...
Ми дуже сильно ображаємо наших дітей, коли ...

1. Не розуміємо

Років в 13 я закохалася. Женька був відмінником - самовдоволеним і єхидним. Але мені здавалося, що він - ідеал. Однак ідеал зовсім не звертав на мене жодної уваги, і я плакала. А мама, намагаючись мене втішити, несла повну нісенітницю: «Та ти що! Це так несерйозно. Через рік все пройде! »А мені зовсім не хотілося, щоб мій стан закоханості проходив. Потім я побачила цю ж картинку у фільмі «Вам і не снилося»:
- Мама, я люблю Катю!
- Ой, не сміши. Таких Кать у тебе буде мільйон! ..
- І чому ви, батьки, все заздалегідь за нас знаєте?

2. Не підтримуємо

Маленький Карузо прибіг зі школи в сльозах: «Мама! Учитель співу сказав, що у мене голос, наче вітер у трубі завиває! ». «Ну, що ти, синку! Не слухай нікого. Ти співаєш, як найпрекрасніший соловей в світі. Я це точно знаю! "Страшно подумати, що світ міг би ніколи не почути великого тенора, якби не ця мудра жінка. Постійно говоріть своїм дітям: «Ти можеш! Ти з цим впораєшся »- це дуже окрилює.

3. Порівнюємо з іншими дітьми

«Подивися, яка Анічка - чистенька і акуратна. Не те, що ти - порося.»Здається, знайомо?! Одного не можу зрозуміти: чого хочуть домогтися матусі, вимовляючи ці слова? Крім ненависті до Ані, тут важко викликати інші емоції ...

4. Насміхається

Ми з маленькою сестричкою зайшли з магазин. Сестрі було 3 роки, її обличчя було розфарбоване плямами зеленки: підхопила вітрянку. Продавщиці, яким було нічим себе зайняти, розгорнулися в нашу сторону і захихикали: «Ой, яка красуня до нас прийшла! Ви тільки подивіться »Мені в голову прийшла лише одна думка:? Де б поблизу взяти автомат і розстріляти їх ..

5. Ображаємо словами і вчинками

У 8-му класі я вважала себе цілком дорослою і самостійною дівчиною. Одного разу ми засиділися з татом над геометрією, яку мій мозок геть відмовлявся розуміти. І тоді тато в серцях ляснув мене по попі ...! Було не стільки боляче, скільки неймовірно образливо! Я довго з ним не розмовляла. А він не міг зрозуміти, що вже так сильно мене зачепило ...

6. Кричимо і виходимо з себе

Пам'ятаю в пологовому будинку моя сусідка, змучена пхиканням свого малюка, схопила його і почала трясти і кричати: «Якого біса тобі ще треба?" Ніколи не забуду величезні, сині, повні жаху очі малюка, який не розумів, що відбувається. Здається, їй самій потім було дуже соромно ...

7. Ігноруємо!

І, повірте, це найстрашніше. Японський вчений продемонстрував всьому світу досвід з рослинами. Три однакових зернятка були посаджені в три баночки. Щоранку, проходячи мимо першої банки, учений вітався з росточком і говорив йому ласкаві слова. Перед другою банкою він кричав і обзивав рослину образливими словами. Третій паросток він просто ігнорував: не дивлячись, проходив мимо. Неважко здогадатися, що сталося з паростками через місяць. Перший колосився соковитим зеленим кольором у всю ширину підвіконня. Другий абсолютно висох. А третій - загнив! Діти теж подібні зеленим паросткам: батьки з роками пожинають лише те, що виростили самі!

А тепер відведіть погляд від монітора і уявіть вашого малюка. Ось він стискає пухкі кулачки, смішно морщить ніс і посміхається у всю ширину свого беззубого рота. І у відповідь у ваших грудях розвертається щось велике і ніжне. Цей малюк любить вас безумовно:

в будь-якому настрої,
з будь-якими подарунками,
просто тому, що ви - його мама або тато!

І за одну цю посмішку ви віддасте все на світі! Пам'ятайте про це якомога частіше і любіть своїх дітей!

Прихований текст. Щоб його побачити, Вам необхідно зареєструватися!

[mari]

Ангел постарше суворо дивиться на підлеглого.
- Доповідай. У двох словах.
- Живий. Ходить на роботу. На щось сподівається.
- На що?
- Важко сказати. Два рази я показував йому щасливий сон - не бачить. Каже, що втомлюється на роботі.

[mari]

Молода жінка поверталася з роботи додому автом. Вона вела дуже обережно, бо машина ж новісінька, лише вчора придбана завдяки ощадливості чоловіка, який відмовляв собі у багатьох речах, аби купити саме цю модель.
На запрудженому перехресті жінка на хвильку розгубилася і — цього виявилося досить, аби бампером врізатись у машину попереду.
Жінка розплакалася. Як їй пояснити чоловікові те, що сталося?
Водій другого авта поставився до неї з розумінням, але пояснив, що потрібно записати номери водійських посвідчень одне одного та інші дані.
Жінка стала шукати у пластиковій торбинці свої документи. Звідти випала якась картка.
На картці характерним почерком чоловіка було написано: «Коли щось трапиться — пам’ятай, сонце, що я кохаю тебе, а не авто!»

Нам варто весь час про це пам’ятати: найважливіші люди, а потім все інше. Ми-бо стільки робимо для предметів, авт, будинків, організацій, матеріяльного забезпечення! Якби то стільки часу й уваги ми присвячували людям, світ був би інший.
Ми повинні знайти час на те, щоб вислухати одне одного, щоб подивитися одне одному в очі, щоб разом поплакати, посміятися, поспівчувати, погуляти...
Тільки це заберемо до Господа. Себе і свою здатність любити. Не меблі, не одяг, не тіло...






Тато зі сином ішли по пасажу, у якому розмістилися численні магазини і дрібні крамнички. Тато ніс велику торбу, наповнену розмаїтими пакунками. Він роздратовано сопів і врешті сказав дитині: «Я купив тобі робота, купив футбольний костюм... Що ще маю тобі купити?»
«Візьми мене за руку», — попросив хлопчик.

Із книги Бруно Ферреро «365 коротких історій для душі».

[mari]

Сьогодні вітряно за вікном. Гортаю старі фото. Думається: Якось дивно люди приходять в життя як літній вітер - легко і просто, займають в серці неймовірно великий простір, а потім йдуть з нього так само легко і невимушено.... А ви колись вт
рачали друзів?.. Чи треба втримувати вітер змін, чи чи просто довіритись йому, впускаючи в життя нових друзів? Дорогі мої друзі, які пішли з мого життя легким вітром змін - знайте, що ви завжди будете в моєму серці!!! Я також щаслива, що цей дивний вітер змін ніколи не припиняється і приносить в моє життя нових друзів! :) Люблю життєвий вітер змін, в яку б сторону він не дув!!! І навіть коли вітряно за вікном і сумно на серці - не забувайте, що вітер змін завжди від Бога! :)


Олена