

Я на 40 тижні втікла з 2 ПБ і таки народжувала на Замковій. Напишу коротко-мої "природні" пологи закінчилися екстренним КР , сильною кровотечею, і як результат 6 днями перебування в критичному стані в реанімації. Цим я завдячую замовчуванню реального стану речей (стану здоровя) лікарями які вели мою вагітність в ЖК і ПБ №2. З того світу витягала мене Якимчук - все життя буду їй вдячна за здорову доцю і себе живу, також Костик Н.К. і всьому персоналу реанімаційного відділення. Перші 3 доби вони від мене не відходили, потім помогли і на ноги встати і дитину мені часто приносили. В загальному - ставлення і в реанімації і вдородовій палаті і в післяродовій палаті спільного перебування було прекрасне. І лікарі і медсестри ставилися чудово. Грошей ніхто не вимагав і навіть брати не хотіли (може боялися правда після того що зі мною було). Негатив - ремонти "під війну", тішили лиш зручні ліжка, туалет кошмарний, і не сподобалися деякі медсестри дит віділення на 2 поверсі - дуже возмущалися чого мають мені в реанімацію дитину носити, потім возмущалися чого дитина так довго в них лежить (а лежали ми разом 13 днів -6 я в реанімації а потім всі разом в палаті спільного перебування вже з чоловіком ще 7 днів) і не хотіли дитину на ніч до себе брати, а в мене температура була під 40 після переливань крові і я просто не могла її ні годувати ні нею займатися. А чоловік лиш коло мене встигав бігати. Неонатолог нам сподобалася. І ще я дуже не задоволена "зрівнялівським " підходом до всіх. В плані ГВ. Мене заставляли годувати дитину груддю в той час коли капали антибіотики, окситоцини і ще багато інших ліків. Як результат ми виписувалися зі страшними коліками, запорами, розладами травлення в дитини. Майже до 2х років мала страждала на безпричинні поноси, критично не набирає вагу. Я думаю в таких випадках доцільно радити мамі цідитися поки не припинять капати ліки, а не заставляти давати грудь бо в них плани по ГВ
