ksana » 08 квітня 2012, 16:06
Нижанківський Остап Йосипович
Остап Йосипович Нижанківський (*24 січня 1862 — †22 травня 1919) — священик УГКЦ (капелан), композитор, диригент, громадський діяч, автор дуже популярних донині хорових творів («Гуляли», «З окрушків» на сл. Ю.Федьковича, «В'язанка слов'янських гімнів» та сольних пісень на вірші Т.Шевченка — «Вітер в гаю нагинає», «Минули літа», «Наша дума, наша пісня», для голосу з фортепіано «Не видавай мене заміж», «І молилася я», «Пісня вечірня», «О не забудь», «В гаю зеленім»), сольних ансамблів на слова українських поетів, багатьох хорових творів, обробок народних пісень (зб. «Українсько-русинські народні пісні», 1907). Окрім того, він є автором колядок «Бог ся рождає», «У Вифлеємі тайна явилась велика», «Во Вифлеємі нині новина».
О.Нижанківський був одним з молодших представників музичного руху в Галичині 80-х років XIX в., організатором музичного життя в Галичині.
Народився у с. Малі Дідушичі поблизу Львова. Навчався у Дрогобицькій гімназії та Львівській духовній семінарії, а в 1897 р. склав іспит на вчителя музики у Празькій консерваторії.
Деякий час був священиком у Завадові поблизу Стрия, де став ініціатором створення Пам'ятника Тарасові Шевченку.
В 1885 р. заснував музичне видавництво «Музикальна Бібліотека» (1885-87), яке публікувало твори українських композиторів, зокрема, А.Вахнянина, М.Лисенка, П.Ніщинського, М.Вербицького, С.Воробкевича та ін. О.Нижанківський був активним пропагандистом українського хорового мистецтва, засновником і диригентом товариства «Боян» у Бережанах (1892), диригентом «Бояна» у Львові (1895-96) та Стрию (1900-14).
У вересні 1914 р. за його участі стрілецтво склало присягу Легіону УСС у Стрию, на заклик сотника Дмитра Вітовського. Він тоді був настоятелем храму в селі Завадів біля Стрия.
Брав активну участь в організації та проведенні Шевченківських концертів у Львові, Тернополі, Дрогобичі, Стрию.
Нижанківський володів надзвичайно яскравим музичним талантом, але, на жаль не мав можливості його розвинути як слід. Тому найповніше він реалізував себе в традиційних для галицької музики жанрах - духовних і світських хорах, солоспівах, вокальних ансамблях, обробках народних пісень, не лише українських, а й інших слов'янських народів, які він збирав у окремі "В'язанки". Чутливо сприймаючи новітні західноєвропейські художні віяння, насамперед романтичні і після романтичні, О.Нижанківський пробував звертатись і до такого не дуже поширеного, нового для українців Галиччини інструмента, як фортепіано,написавши для нього декілька мініатюр та більшу фантазію "Вітрогон". У його вокальній та хоровій творчості переважають сильні драматичні почуття, різкі контрасти, інтенсивна гра музичних барв. Саме тому йому були такими близькими вірші Т.Шевченка, на які він створив справжні вокальні "перли", - солоспіви "Вітер в гаю" та, особливо, "Минули літа молодії". Другим поетом, винятково співзвучним внутрішньому світу митця, був Юрій Федькович, "буковинський соловей", що надихнув його на створення хорової сцени "Гуляли" з характерним різким зіставленням картин безтурботного свята та душевного страждання головного героя, а крім того, ліричного монологу "З окрушків".
невстигаю так швидко 
(докладні довідки - є в неті і довідковій літературі)
)
варили в Тернополі (броварні/пивзаводи, сорти, назви тощо)?