Вікторина до Дня народження Тернополя. Завершено

[гра з вогнем]

У відповідь на запитання хто з тернополян працював така цитата:

Головою утвореного 4 листопада повітового комітету Національної Ради в Тернополі став відомий письменник, викладач Тернопільської української гімназії Петро Карманський. Повітовий комісаріат (староство) очолював спочатку викладач Тернопільської української гімназії Ілярій Брикович, а потім судовий радник Олексій Сальвицький. Урядували там також адвокат Іван Якимчук і судовий практикант Григорій Славута. Комісаром (посадником) міста був уже згаданий Семен Сидоряк, заступником - адвокат і громадський діяч Станіслав Чикалюк. Короткий час як воєнний комендант повіту діяв отаман УСС Никифор Гірняк. Невдовзі його призначили комендантом усієї Тернопільської округи. Комендантські посади міста і повіту об'єднав поручник резерву Василь Болюх із Кутківців, окружним капеланом став майор Василь Кузьма (5).

До складу ліквідаційної комісії входили гімназійні вчителі Іван Боднар та Онуфрій Солтис. Окружний суд очолював Костянтин Онишкевич, окружний військовий - сотник Володимир Брикович, повітовий - Олексій Сальвицький, окружну дирекцію скарбу - радник Іван Топольницький, повітове податкове управління - Іван Ремеза, повітовий інспекторат шкіл - учитель і автор "Букваря" для самоуків Онуфрій Солтис, поштове управління - Осип Котецький, харчову управу - викладач учительської семінарії Яків Миколаєвич, урядову експозитуру (представництво) відбудови - Мартин Лушпинський і Степан Брикович. Прокурором окружного військового суду був четар Степан Чумак, комендантом залізничної станції - спочатку молодий залізничник Лисий із Великого Глибочка, далі четар Антін Дудар з Великих Бірок, а пізніше четар Ісидор Громницький. Командою повітової жандармерії керував поручник Микола Алиськевич, згодом сотник УГА, командою міліції - хорунжий Володимир Лисий. Всі команданти та їх співробітники 18 листопада присягнули в одній із найдавніших культових споруд міста - церкві Різдва Христового, або, як її ще називають, Середній, на вірність українській державі. Присягу приймав тернопільський парох отець Володимир Громницький (6).

У відповідь на запитання про розміщення

Урядові установи в Тернополі розмістилися головним чином у приміщеннях другої польської гімназії по вул. Ш. Конарського (нині загальноосвітня школа № 4, вул. М. Грушевського), української гімназії по вул. Т. Костюшка (тепер вул. Камінна, будинок не зберігся), повітового староства і маґістрату (будівлі не збереглися, ріг вулиць А. Ґолуховського і А. Міцкевича (сьогоднішніх вул. В. Чорновола і бульв. Т. Шевченка; зараз тут сквер з пам'ятником А. Пушкіну), частково в готелі "Подільський" (нині готель "Україна", бульв. Т. Шевченка).

[гра з вогнем]

У відповідь на запитання до якого часу Тернопіль був резиденцією ЗУНР

Сукупність вищенаведених факторів привела до того, що 31 грудня 1918 р. уряд спеціальним поїздом переїхав до Станислава. Останні урядові установи покинули Тернопіль 2 січня 1919 р.(48)

Тобто роки з 23.11.1918 до 2.02.1919

[irinka]

В яких приміщеннях вони розташовувалися?

Оскільки це були викладачі гімназії, вони розташовувались в 1 школі
Фото

[irinka]

Сукупність вищенаведених факторів привела до того, що 31 грудня 1918 р. уряд спеціальним поїздом переїхав до Станислава. Останні урядові установи покинули Тернопіль 2 січня 1919 р.(48)

Отже, в тернопільський період своєї діяльності Рада Державних Секретарів ЗУНР здійснила низку важливих заходів щодо формування Галицької армії, прийняття законодавчих актів та встановлення правопорядку в державі, економічних перетворень, пошуку зовнішньополітичних пріоритетів. Саме в Тернополі були вироблені умови і прийнято принципове рішення про злуку ЗУНР та УНР.

[гра з вогнем]

ми з Іринкою одну статтю читаємо )))

а во ятеж думала шо в першій школі. бо так нас завжди вчили, шо там і фронт був (пізніше) і ЗУНР, а в тій статті пише. шо не перша школа.
а інша гімназія

[гра з вогнем]

а на фото помоєму вокзал...
ну шось там в статті писало за вокзал. шо там теж розміщалися представники зунр

я теж подумала шо то школа, коли постила, але придивилася - вокзал ніби. бо рейки є

[гра з вогнем]

О. я нашла статтю, де ше інакше пише!

То вже Таранька буде змушена нам пояснювати ))

Увечері 31 жовтня 1918 р. перейняли українці владу у Тернополі від австрійської адміністрації.
Акцію з встановлення контролю над Тернополем ретельно продумали. Її очолили тернопільські інтелігенти, викладачі гімназії Андрій Музичка та Семен Сидоряк. Вони ще напередодні Листопадового зриву - у четвер, 31 жовтня, - відіслали старших учнів гімназії по довколишніх селах з повідомленнями свідомим українцям, священикам та вчителям, аби ті висилали на Тернопіль підмогу для вставновлення Української держави.
Уже 1 листопада під контролем українців був тернопільський вокзал і всі важливі установи. Над ратушею, що стояла на місці пам’ятника Пушкіну, майорів блакитно-жовтий прапор, а до міста хто пішки, а хто кіньми, добиралися чоловіки з карабінами і повними кишенями патронів, пише у розвідці “Друга столиця ЗУНР” тернопільський історик Микола Лазарович. Цікаво, що коли увечері 31 жовтня австрійський комендант Тернопільського гарнізону передавав владу українцям, у гарнізоні не виявилося жодного українського старшини, який би мав підписати відповідну угоду. Відтак це зробив військовий капелан майор Василь Кузьма.
Головою повідового комітету Національної Ради у Тернополі став письменник і викладач гімназії Петро Карманський, а от військовим комендантом Тернопільської округи став отаман Українських січових стрільців Никифор Гірняк. Представники місцевої влади склали урочисту присягу ЗУНР 18 листопада у Середній церкві, а приймав її відомий на увесь Тернопіль священик, парох храму отець Володимир Громницький.

пише шо вже 18 листопада склали присягу. це виходить переворот у тернополі почався раніше ніж прибуло керівництво ЗУНР

Пожвавлення почалося з 24 листопада, коли у Тернопіль переїхав Державний секретаріат ЗУНР.

[irinka]

taranjka напиши ще будь-ласка відповіді на попередні запитання і приблизну годину наступного.
І скільки ще буде всього запитань?

[taranjka]

Відповідь на питання №15
Митрополит Василь, Амфілохій та інші (довгий список, наведений учасниками) ніякого відношення до міста Тернополя не мають, окрім того, що пам'ятником першому "прикрасили" (хто приймав рішення - невідомо) пам'ятку історії та культури національного значення церкву Різдва Христового....

Шепитицький, Сліпий також ще не канонізовані. Зиновій Ковалик народився під Тернополем, тут він бував, як і багато інших, тому не зараховується. Інші персонажі - по аналогії

З названих відповідей до Тернополя відносяться о. Микола Цегельський (вчився в Тернопільській гімназії, одружувався в Тернополі... тощо), Іван Зятик (був деякий час ігуменом монастря в Тернополі), а також власник Тернополя князь Василь-Костянтин Острозький. Двоє перших (не знаю як Острозький) проголошені блаженими, мучениками.
Також святим, разом із ними, під час візиту Папи, був проголошений священик, вчитель релігії в Тернопільській гімназії о. Микола Конрад.

Святим (блаженим) католицької церкви проголошено також Яна Бейзима або Беизима (1830–1912), що тривалий час був педагогом в єзуїтському колегіумі Тернополя. Згодом він став місіонером. Відомий як «слуга прокажених» на о. Мадагаскар.
Ось його портрет


Іншою цікавою постатю був отець-єзуїт о. Антоній Райхенберґ, що мешкав у Тернополі у 1875–1903 рр., піклувався убогими, помер і був похований у Тернополі. Пам'ятник на його могилі був збудований коштом громади міста Тернополя з написом "Опікунові убогих вдячні Тернополяни".

о. Антоній Райхенберґ

гра з вогнем - 3 бали
irinka - 1,5 бали (список великий, але треба уточнювати)

[гра з вогнем]

а_от-я_4итала_в4ора_про_Острозьського_2_сторінки_в_гуглі_
і_шо-прикро_ніде_не_пише_шоб_гарно_4ітко_про-його_тернопільське_життя:(

може_знаєш_де_по4итати?