Жити для дитини? Чи все ж для себе?

[Ira]

Багато залежить від віку дитини. В перші місяці життя, більше батьки підстроюються під дитину,а по мірі росту і дорослішання - навпаки. Хоча багато хто подорожує і з кількамісячними малюками.

[Nymydora]

Ходила до мене колись на репетиторство одна пані - заможна успішна жінка, власниця турбюро. І вона якось при нагоді сказала (передаю недослівно): "Я рада, що можу приїхати на батьківські збори в школу на джипі, бо моя дитина горда за мене, а якби я сиділа вдома, то ходила захизана, а моя дочка мене б соромилася".
ДЛя мене питання, підняте Сашею, дуже болюче. Бо я, коли малий мав неповний рік, вийшла на роботу і зараз просто фізично відчуваю, як мене (не догляду!) йому бракує. А свекруха мені прямо каже, що в нього енурез від того, що я вийшла на роботу і що він мене намагається так затримати. З одного боку постійно поглиблюється почуття вини, що я така мама-зозуля. І що кар'єру (навіть не кар'єру, а просто свій інтерес) поставила вище інтересу дитини. З другого ж боку, я просто не могла сидіти вдома - я звикла до активності, у мене купа ідей і планів, які вимагають бути серед людей. Та і іноземна мова забувається, якщо нею не користуватися, падає професійний рівень. Отак ходжу на роботу, тішуся, переконую себе в тому, що роблю щасливу маму, а прихожу додому, дивлюся в його оченята і розумію, що я неважненька мама. Отака дилема...

[mavpusya]

Створити нові плани. які буть в гармонії інтересів мами і дитини.
Дозволю собі не погодитись із хепімамою на рахунок неповноцінних сімей. Мій чоловік у такій виріс. Я досі борюсь із наслідками такого виховання. Не можна прогинатись під дітей поністю. Вони повинні враховувати інтереси інших людей, не лише свої. Вміти чекати, розуміти, що ситуації різні бувають. Чоловік у мене дуже хороший,тьфу-тьфу, але оці моменти нерозуміння і нетерпимості мене дуже засмучують.... Сімя це як людське тіло, кожен орган і член важливий, він виконує свою функцію. Він повинен працювати злагоджено, щоби допомогти втілити інтереси усіх членів.... Якось так.... Моя позиція 50 на 50.

[mavpusya]

Хоча, треба визнати той факт, що чим більше діток у мами. то відсотки мами таки зменшуються, бо дітки вимагають більше часу.... Скажем так, поки що 50 на 50. А далі побачимо, як воно буде )))

[Marichka]

В мене на першому плані-сімя,чоловік.Хоч дитина ще маленька,то часу забирає найбільше.
Мені добре так,як є зараз,в декреті.Перед тим працювала 8 років на роботі.
Один раз маю гурток на парафії з дітьми,на добровільних засадах.Якщо є молодята-з ними одне заняття.
А так,то готую їсти,печу,вишиваю,граюсь з дитиною,гуляю,прибираю,читаю,ходжу в гості,балакаю по телефоні...Мені так добре.Не люблю тільки,що посуду назбирується багато

[taranjka]

я десь на 75% належу дітям (з них 50 найменшій) буває важко, але навіть подобається при цьому я не відчуваю себе якоюсь затурканою, загнаною домашніми клопотами і т.д. для самореалізації ходити на роботу не обовязково, принаймні мені.
то я напевне так "борюся" з своїм дитинством. мама дуже швидко вийшла з дикрету і нас з сестрою доглядала бабця, потім тітка... доооовгий час в мене з бабцьою стосунки були кращі ніж з мамою, вона була більшим авторитетом.... та й зараз

[Lusik]

50 на 50, бо в тепершніх умовах дуже важко вибути в декреті на одну зарплату чоловіка і 130 грн. від держави. Мене теж вирощували з 4-ох років бабуся з дідусем , а до того садочок, бо батьки змушені були працювати І ми з братом були в Збаражі , а батьки в Тернополі-мама через кожні 7 днів приїжджала до нас, а тато і то рідше. Звичайно, що нам їх не вистачало, але на той час виходу іншого не було.

Догляд і турбота як на мене не означає, що я повина забути про власну самореалізацію в житті. Звичайно сімя повина бути на першому припершому місці, а вже тоді все решта.

Але діти рано чи пізно виростуть підуть у своє життя, а я так і залишуся не самореалізованою професійно домогосподаркою. Звичайно, що мені будуть вдячні діти і чоловік за турботу і я буду тішитися ними, але ж мої мрії, ідеї, амбіції ....:(((

Чи буду я повністю щасливою?

А як ви думаєте чи можна бути щасливою, якщо все життя бути домогосподаркою. ? Навіть якщо чоловік зараобляє стільки грошей, що ти можеш не ходити на роботу , а лиш по салонах, магазинах ? І діти прилаштовані? Чи змогли б ви жити так все життя?

Особисто я напевно довший час була б задоволена, не обмежуєш себе, але вс житя думаю не змогла б тай колись би надоїло:) Хоча...

[Ludmila]

В мене на першому плані моя родина - чоловік, донечка, бабуся. Я живу заради них, працюю заради них. Така ситуація в нашій державі, що часто обоє батьків мусять працювати, щоб забезпечити добробут сімї, своєї дитини, стараюсь приділяти максимум уваги і дитині, і чоловіку, намагаюсь створювати умови для відпочинку часто поза домом, щоб моя дитина "бачила світ", ми їздимо і на море і в Карпати, хоч дитина ще маленька, для психологічного клімату в сімї це необхідно. Люблю свою роботу, своїх колег, тому відчуваю, що мої знання "не закопані в землю".

[Перлинка]

А свекруха мені прямо каже, що в нього енурез від того, що я вийшла на роботу і що він мене намагається так затримати.

то свекруха твоя поставила такий діагноз?

[Перлинка]

по темі -я не знаю ,в мене зара всьо змішалось і люди і коні